В п'єсі розповідається про лондонського професора фонетики Генрі Хігінса, який уклав парі зі своїм приятелем, полковником Пікерінгом. За умовами парі, Хігінс має за шість місяців навчити квіткарку Елізу Дулітл вимові, заведеній у вищому світі, і на світському прийомі зуміти представити її як герцогиню.
Для екранізації 1938 року Шоу написав кілька нових великих епізодів, які зараз зазвичай включаються до англійського тексту п'єси.
У 1956 році американський композитор Фредерік Лоу написав за мотивами п'єси мюзикл «Моя прекрасна леді», який також мав великий успіх. Як фільм, так і мюзикл, на відміну від п'єси, закінчуються щасливим любовним фіналом.
додані єпізоди:
Розлучившись в кінці 1 акту з Хігінсом, «казково розбагатіла» Еліза здійснює свою давню мрію – приїздить додому на таксі. Водій, відверто забавляючись її спробами видати себе завсідником таких поїздок, відмовляється від плати та зі сміхом їде. Детально описана комірка Елізи – вибитий фрагмент вікна заклеєний папером, на стінах вирізки з газет, що зображують популярних акторів і леді у пишних нарядах, біля вікна порожня пташина клітка, навпроти – ліжко, на яку звалене «все, що може зберегти тепло».
Після заключення парі Еліза у супроводі місіс Пірс входить у ванну кімнату, яку на початку приймає за пральню. Дізнавшись, що їй доведеться помитися самій, категорично відмовляється — « від цього можна застудитися до смерті!.. Ви не знаєте, що таке холод для мене, як я боюсь його». Місіс Пірс її заспокоює: Хігінс приймає ванну щоранку, до того ж воду можна зробити гарячою. Еліза плаче: якби вона знала, що на неї чекає, ніколи б не прийшла. Місіс Пірс дає їй халат, капці, наказує перевдягнутися, регулює температуру води, щедро досипає у ванну мильний розчин і озброюється жахаючого вигляду щіткою.
У кінці акту, після сварки з Хігінсом, Еліза в своїй кімнаті збирає речі, перевдягається в дорожний костюм, показує сама собі язик в дзеркалі і з рішучим видом виходить із будинку непоміченою. За дверима вона натикається на закоханого Фреді, який уже багато ночей мріє біля її вікна.
Еліза признається, що більш за все їй хочеться утопитися, і падає в обійми щасливого Фреді. Під'їжджає таксі, і парочка вирішує відправитися за порадою до місіс Хігінс
Шоу трохи перебудував заключні абзаци. Хігінс намагається відновити колишні відносини з Елізою, доручає їй купити шинку, сир Стілтон, рукавички 8-го разміру та краватку для нового костюму. Еліза відповідає: «8-й розмір вам буде малий, ви вже маєте три нові краватки, які ви забули у ящику умивальника, Пікеринг воліє сир Глостер, а не Стілтон, а ви взагалі не відчуваєте різниці. Про шинку я подзвоню місіс Пірс. Що ви без мене будете робити...».
Рік написання — 1789 р.
Тема — Любов до рідного краю.
Художні засоби «Моє серце в верховині»
Епітети: «любий рідний край», «пущі дикі», «буйні ріки» тощо.
Метафори: «Моє серце в верховині і душа моя, Моя дума в верховині соколом буя, Моя мрія в гори лине наздогін вітрам».
Персоніфікації: «Прощавайте, сині гори, білії сніги, Прощавайте, темні звори й світлії луги! Прощавайте, пущі дикі й тіняві гаї, Прощавайте, буйні ріки й бистрі ручаї!», «Будь здорова, верховино, любий рідний край».
Нестягнені форми прикметників: «білії сніги», «світлії луги».
Інверсія: «іду я на чужину»
Фольклорні елементи у вірші :
Повтори: прощавайте, моя, моє.
Постійні епітети: білії сніги, світлії луги, тіняві гаї, буйні ріки, любий рідний край.
Традиційні образи: дума соколом буя, мрія лине.
