Пропоную дібрати такі цитати до образу Поліанни:
Зовнішнісь:
⇒"...побачила її – худеньку дівчинку в червоній картатій сукні, з волоссям, заплетеним у дві товсті коси. З-під солом'яного капелюшка виглядало гарне личко у ластовинні – воно поверталося в різні боки, шукаючи когось очима".
Веселий норов, добра вдача, щирість:
⇒"Дівчинка побігла через усю кімнату й припала до колін тітки",
⇒ "Це так чудово, що в мене з'явилися ви",
⇒"Дівчинка слухняно пішла за тіткою".
Вміння радіти тому, що є:
⇒" Та раптом я згадала, що терпіти не можу свого ластовиння, і зраділа, що не маю люстра. А потім побачила цей чудовий краєвид з вікна і зрозуміла, що мені є з чого радіти";
⇒"Тітонько, а хіба не можна жити так, щоб радіти своєму обов'язку?".
Объяснение:
Каждый из поэтов находит в осени свою прелесть. Пушкин сравнивает осень с моментом разлуки возлюбленных, парадоксально утверждая, что расставание может пробуждать больше чувств в человеке, чем сама любовь: "Так иногда разлуки час Живее сладкого свиданья."
Тютчев более традиционно сравнивает осень с человеческой старостью, об этом говорит слово "увяданье". Осень, как и старость связана для Тютчева со "страданием" и чем-то "зловещим" (предчувствием зимы и смерти). При этом в осени есть "умильная, таинственная прелесть," похожая на "кроткую улыбку." То есть, образ осени у Тютчева, как и у Пушкина, парадоксален и пробуждает одновременно противоположные эмоции: печаль и тоску - и наслаждение этой тоской.
Объяснение: