Загадка куполів православних храмів.
Куполи православних храмів є найбільшими конденсаторами духовної енергії, яку називають Святим Духом. Отже хрест на церкві найсильніший приймач і випромінювач зарядів духовності, яких бракує на землі. Жива природа не може існувати без цієї божественної енергії космосу. Найбільший її потік йде через золотий хрест під час богослужіння. У дні великих православних свят, коли в соборах служится свята літургія, можна неозброєним оком побачити спектр такого випромінювання. Тому і називають золото благородним металом. Позолотою вкриті куполи і хрести лише православних храмів.
Кандидат біологічних наук Таміла Решетникова, декілька років проводила експерименти у далеких печерах Києво-Печерської Лаври, де мощі святих. Де після Чорнобильської аварії привозила з Народичів Житомирської області заражену радіонуклідами пшеницю і з зруйнованою генетичною структурою. Її засіяли біля названого місця, де періодично проводилися богослужіння, дозрівала на території Києво-Печерської Лаври. Зібраний врожай віддали на рентгено-спектральний, нейтронно-активаційний та інші аналізи. І – диво! Всі радіонукліди зникли, генетична структура відновилася.
Наші вчені зі світовими іменами, Володимир Вернадський, Павло Флорентський, Олександр Чижевський, зробили величезний внесок до науки ХХ століття.
Ноосфера – її духовна сутність. З 80-х років починають з`являтися роботи новосибірського академіка Владіля Казначеєва, а також кандидата технічних наук, із Москви, Миколи Сочеванова.
У 1987 році на 1-й конференції з питань біолокації вчені погодили теорію мікролептонного поля на основі математичної моделі його носія. Він на 13 порядків менше електрона, а швидкість на 9 порядків вище. Мікролептони передають магнітні поля Землі, Космосу, людині. Енергія думки також поширюється через мікролептони, починаючи з 4 порядку кінця електрону. Магнітне поле діє на електрон лише через мікролептон. Тому енергія думки може руйнувати, якщо несе негативну інформацію, або доповнювати будь-яке магнітне поле коли позитивна. Увесь космос пронизаний надчутливою мікролептонною субстанцією, що має певний гармонійний резонанс завдяки якому зароджується клітина життя.
Ось на такому рівні передач чужої любові і живе православна церква. Цьому сприяє її архітектура. Як було зазначено купол – це збирач мікролептоного потоку, який нейтралізує негативну енергію людського організму, що сприяє зміцненню духовного та фізичного здоров’я. Поліпшується формула крові, в організмі з’являється гормон який зміцнює імунну систему. Воістину віруючі люди, які намагаються жити за церковними законами, регулярно відвідують святі літургії та вечірні служби, перебувають в радіусі дії церковного дзвону, не хворіють, живуть довго, помирають природно і легко.
Цілющі властивості має і церковний дзвін. Створюючи гармонійні вібрації мікролептонів, як стимулюють роботу кровотровних органів. Цю теорію ще підтвердили російські та українські вчені-фізики. Вони негативно вплинули на гармонійний резонанс, то частота коливання мікролептонів збільшується до 6-8 герц, а це призводить до критичного стану організму. Жива клітина починає хворіти й руйнуватися. Це рівень мутації живої клітини. Якщо цей процес не зупинити потоком позитивних мікролептонів, які можна одержати під час богослужіння, то в організмі виникають різні хвороби. Найбільший потік духовності – під час сповіді, причастя і соборування, коли значно збільшується радіус мікролептонного захисного каркасу, гармонізується генетична матриця, від якої залежить фізичний стан людини. Електронний мікроскоп дозволяє бачити рух атома на орбіті. Так були відкриті і вивчені постійні поля. Мистецтво морального життя, творчості можливе лише за гармонійного поєднання науки та релігії. В іншому випадку відбувається деградація суспільства. Це повинні розуміти насамперед працівники осіти. На до м повинні прийти священики. Тоді поменшає наркоманів, алкоголіків, злодіїв і зла
Объяснение:
После одной из самых ярких глав «Переправа» идет глава «О войне». Она построена в виде авторских рассуждений о том, как должны себя вести русские солдаты в тяжелое военное время. А.Т. Твардовский поднимает тему ответственности за жизнь Родины.
Глава «О войне» имеет довольно малый объем: всего 16 четырехстрочных строф. Однако смысловое содержание, отраженное в данной главе, велико – автор выражает свою позицию относительно войны и действия в ней русских войск. На то, что в основе главы – рассуждения, говорит название – «О войне».
Композиционно глава не зависит от других глав поэмы «Василий Теркин», она автономна и не требует обращения к другим эпизодам произведения А.Т. Твардовского. Глава «О войне понять основную мысль, вновь акцентировать на ней внимание. Это было огромной целью для писателя, который планировал, что его поэма станет источником мотивации русского народа. Автор дает советы и наставления в главе в надежде на то, что русские солдаты проявят себя в войне как герои. Одну даже главу «О войне» можно назвать настоящей национальной книгой пробудить у народа чувства патриотизма. Автономность каждой главы связана, прежде всего, с тем, что солдаты, участвующие в сражениях, для которых и работал Александр Трифонович Твардовский, не всегда могли прочитать все главы, а отдельные могли передавать смысл «книги про бойца».
Начинается глава авторскими словами, посвященными любви к жизни. Автор говорит о том, что, несмотря на то, что он является любителем жизни, он готов ради своей Родины погибнуть.
Заканчивается глава полной уверенностью в том, что необходимо защищать свою страну от вражеских войск, чтобы защитить детей.
Главное и единственное действующее лицо в данной главе – автор.
А.Т. Твардовский, с самых первых дней оказавшись на фронте, знал, о чем говорил. Ему удалось воплотить в своем произведении идею сплочения всего русского народа. Мнение автора, перекликающееся с позицией Василия Теркина, заключается в том, что несмотря на нежелание участвовать в войне, которая является лишь истреблением всего человечества, необходимо переступить все тяготы и бороться за существование своей страны, которая находится в большой опасности.
А.Т. Твардовский подчеркивает необходимость защиты Отечества, звучит мысль об ответе каждого русского человека за судьбу Родины.
Писатель говорит о том, что неважно, кем является человек, важно, что он является частью народа.
А.Т. Твардовский уверен, что русский человек должен переживать судьбу своей Родины вместе с ней, что ему нужно бороться за нее и не сбегать, аргументируя тем, что «твоя нынче хата с краю».
Необходимо, по мнению автора поэмы «Василий Теркин», жить мыслью народа, а не собственной: «Не велик тебе расчет думать в одиночку», «На войне себя забудь». Свою индивидуальность нужно проявлять только героическими подвигами.
А.Т. Твардовский, рассуждая о войне, сравнивает ее с прежними разрешения вражеских конфликтов: военные действия не похожи ни на «стенку на стенку», ни на кулачные бои. Война – «гораздо хуже».
Но несмотря на трудности, военные тяготы и постоянное присутствие смерти в жизни русского народа, писатель призывает русский народ «немца бить», не давая ему отсрочки. Защита Родины – вот главная проблема, поднятая А.Т. Твардовским в главе «О войне». Останешься ли ты жив или погибнешь в бою – неважно, важно – сохранение Родины. Жертвы неминуемы и неизбежны, но без них нельзя победить врага. Ведь самое важное для нации – продолжение рода, «лишь бы дети, говорят, были бы здоровы».
«О войне» - одна из наиболее ярких глав, выражающих общую идею произведения: необходимость защищать и оберегать Родину от врага. По мнению автора, только благодаря солдатам держалась и будет держаться слава и величие такой большой страны, как Россия.
