3. Кого встретили братья в деревне? Что убедило братьев в том, что не напрасно они покинули родную землю и поехали с «чу-
Дом-юдом сразиться»?
4. Как проявили себя братья в дозоре? Почему каждый новый
бой с чудо-юдом становится всё тяжелее?
5. Проследите по тексту, как называют Ивана —
крестьянского
Сына в начале, середине и конце сказки. С чем это связано?
Кто и когда братьям?

ответ

"Собака-друг человека"-так хочется назвать небольшой рассказ Владимира Свинцова "Мой друг-Сенька",который рассказывает о человеке и собаке, об их отношениях (борьбе и дружбе), определяемых волей человека, и характером собаки. Образ четверонного "Сеньки..." впервые представшие перед нами в рассказе, достигли небывалой высоты эмоционально-психологического воплощения, что крайне редко можно встретить не только в произведениях писателей, но даже в жизни. Перед нами встает картина с первых строк, которая вызывает у наших героев чувство жалости за этого еще маленького, слепого и бес существа, безжалостно брошенного у забора, потащили его домой, у которых кошка проявляя материнские чувства, хотя и с брезгливостью, но принимает за приемного сына. Какое пронзительное психологическое наблюдение художника, роднящего, казалось бы, несовместимое-мужчина и щенок. Но в первом их едином и радостном движении шагнувшим навстречу друг другу. Трагедия в том, что человек ищет себе друга... именно друга среди четверонногих. Так человек находит выход из одиночества, так рождается у него любовь к жизни, к животным, а из нее-потребность "родственного внимания". Так складываются отношения между героем рассказа и Сенькой, и что особенно важно, герой разговаривает с взрослевшим щенком на равных, как друг с другом, товарищ с товарищем, старается угадать мысли собаки, кошки. Читая рассказ мы видим, как психологически тонко исследует (начинающий) писатель окружающий его животный мир. Читателю, вошедшему в образный мир писателя, открывается многое впервые, многое оказывается родным и созвучным, так вместе с Сенькой мы попадаем в лес, где и для нас оживают молчавшие прежде листы и травы, и сам лес, с пеньем кузнечиков становится радостным творцом природы. Здесь и первое радостное знакомство с природой, и собачье любопытство -"совать свой нос во всякие дела", которое приводит чуть ли не трагическому исходу... Сенька попадает в развилку- это доводит до комичной ситуации Радостное ощущение мира при этом не только не препятствует глубине осознания своего жизненного предназначения, но наоборот отчетливее и острее осознавать факты, явления, события внутреннего мира этого доброго человека. Завет доброты -не случайный мотив в рассказе Владимира Свинцова. Это может тот, кто сам многое испытал на собственном опыте, сам прочувствовал и пережил и это ему наполнить жизненной и психологической конкретностью, донести до читателя свои раздумья о четверон

огом друге. Не все удалось В.Свинцову, главное - раскрыть человека, его внутренний и духовный мир, как будто не существует самых близких, а живут на Земле лишь двое- щенок Сенька и его добрый даже без имени!). При этом свое собственное я употребляя во множественном числе-мы! И тут возникает вопрос, а сколько нас? Один, два, три... Это остается загадкой. Постигая окружающий мир Сенька интуитивно чувствует, где добро и зло, преданность и предательство человека. Именно предательство, здесь я не оговорилась, используя этот лексикон. Даже собака бывает верна своему хозяину, так будем же и мы более внимательны к четвероногому другу, -этому нам рассказ Владимира Свинцова "Мой друг -Сенька".

Образ жульєна сореля у романі «червоне і чорне» жюльєн сорель — представник покоління початку 20-х років xix століття. йому притаманні риси романтичного героя: незалежність, почуття власного достоїнства, бажання змінити долю, бажання боротися і добиватися мети. він яскрава особистість, в ньому все вище норми: сила розуму, волі, мрійливості, цілеспрямованості. наш герой — син теслі. він живе в маленькому провінційному містечку верьере з братами і батьком і мріє вирватися звідси у великий світ. в верьере його ніхто не розуміє. «усі і зневажали його, і він ненавидів своїх братів і батька …» юнак з раннього дитинства марив військовою службою, його кумиром був наполеон. після довгих роздумів він вирішує: єдина можливість чого-небудь досягти в житті і вирватися з верьера — стати священиком. «пробити дорогу для жюльєна насамперед означало вирватися з вер’єра; батьківщину свою він ненавидів. все, що він бачив тут, будоражило його уяву ». і ось перша перемога, перший «вихід у світ». жюльєна запрошує до себе в будинок вихователем дітей мер верьера пан де реналь. уже через місяць діти обожнювали молодого вихователя, батько сімейства перейнявся до нього повагою, а пані де реналь відчувала до нього щось більше, ніж просто повагу. однак жюльєн почував себе тут чужим: «він відчував лише ненависть і відразу до цього вищого світу, куди він був допущений тільки до краєчку стола …» життя в будинку пана де реналя було наповнене лицемірством, прагненням до наживи, боротьбою за владу, інтригами і плітками. «совість жюльєна стала нашіптувати йому: « ось воно — це брудне багатство, якого і ти можеш досягти й насолоджуватися ним, але тільки в цій компанії. о наполеон! який прекрасний було твій час! . » жюльєн почував себе самотнім у цьому світі. завдяки заступництву кюре шелана сорель потрапляє в безансонскій духовну семінарію. «якщо жюльєн тільки очерет коливний, нехай загине, а якщо це людина мужня, нехай пробивається сам», — сказав про нього абат пірар. і жюльєн став пробиватися.  навчався він старанно, але від семінаристів тримався осторонь. дуже скоро побачив, що «знання тут і в гріш не ставлять», бо «успіх в науках здається підозрілим». жюльєн зрозумів, що заохочується: лицемірство, «аскетичне благочестя». як не намагався юнак прикидатися дурником і нікчемою, він не міг сподобатися ні семінаристам, ні начальству семінарії — надто вже відрізнявся він від інших. і нарешті — перше підвищення: його призначили репетитором по новому і старому завіті. жюльєн почував підтримку абата пірара і був вдячний йому за це. і раптом — несподівана зустріч з єпископом, яка вирішила його долю. жюльєн переїжджає в париж, в будинок маркіза де ла-моля і стає його особистим секретарем. ще одна перемога. починається життя в особняку маркіза. що ж він бачить? «у цьому особняку не допускалися ніякі похвальні відгуки про беранже, про опозиційні газети, про вольтера, про руссо, ні про що б то не було, що хоч трохи віддавало вільнодумством і політикою. найменша жива думка здавалася грубістю ». перед ним відкривався новий світ. але цей новий світ був таким же, як і світло в верьере і безансоні. все було засноване на лицемірстві і наживі. жюльєн приймає всі правила гри і намагається зробити кар’єру. його очікувала блискуча перемога. але роман з дочкою маркіза матільдою розладнав всі плани жюльєна. матильду, цю пересичену світську красуню, привабили в жюльєні його розум, неординарність і безмежне честолюбство. але любов ця була зовсім не схожа на яскраве і світле почуття, яке пов’язувало жюльєна з пані де реналь. любов матильди і жульєна скоріше нагадувала дуель двох честолюбців. але вона цілком могла б закінчитися шлюбом, якби не лист пані де реналь, написаний під впливом братів-єзуїтів. «скільки чудових планів — і ось в одну мить … все це розсипається на порох», — думає сорель. лист пані де реналь зруйнував всі плани жюльєна і ставив крапку в його кар’єрі. прагнучи помститися, він здійснює безрозсудний вчинок — в вер’єрського церкви стріляє в пані де реналь. отже, все, чого так довго і цілеспрямовано домагався жюльєн, доводив, що він особистість, було зруйновано. після цього будуть в’язниця, суд, вирок. довго розмірковуючи перед судом, жюльєн розуміє, що йому немає в чому каятися: саме те суспільство, куди він так прагнув потрапити, побажало зломити його, в його особі воно вирішило покарати тих молодих людей низького стану, які насмілилися проникнути в «хороше суспільство». жюльєн знаходить в собі мужність гідно зустріти смерть. так гине розумна і непересічна людина, що зважилася зробити кар’єру, не гребуючи ніякими засобами. 2

джерело:   довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua