Спершу слід відзначити, що Воланд був самим справжнім дияволом, втіленим у людині. Проте слід зразу ж відзначити, що автор не наділяє його одними лише негативними якостями і характеристиками. Разом з ними Воланду також властиве почуття справедливості, сумління, розуміння об’єктивної сторони життя. Він нікого не карає просто так, а лише тоді, коли чиїсь вчинки йдуть врозріз з категоріями правильності і справедливості. Більш того, можна помітити, що іноді Воланд робить і зовсім добрі, позитивні вчинки. Зокрема, він допомагає героїні Маргариті знову знайти своє щастя в особі Майстра. Робиться це в якості подяки, адже вона погодилася бути королевою під час балу у Воланда. Крім того, те, що Воланд забирає життя у деяких людей, теж цілком може сприйматися як благо, адже замість мук він дає їм вічний спокій у темряві.Я думаю, що низький моральний рівень сучасних людей зміг би справити на Воланда відповідне враження. Однак він звик до таких людей і до того, щоб мати з ними справу. З цієї причини я вважаю, що він поставився б до них спокійно і просто виконував свою роботу.
Тема стихотворения – влюблённость в таинственную красавицу. Композиция – Стихотворение состоит из четырёх строф, условно делится на смысловые части: портрет встреченной на балу таинственной красавицы, мечта лирического героя о созданном в его воображении видении. Жанр – элегия.
Объяснение:
Стихотворный размер – шестистопный ямб, рифмовка перекрёстная АВАВ.
Метафоры – «светили мне твои пленительные глазки», «локон своевольный, родных кудрей покинувший волну», «бесплотное виденье ношу в душе моей».
Эпитеты – «таинственная холодная полумаска», «голос отрадный», «пленительные глазки», «лукавые уста», «девственные ланиты», «живые речи».
Сравнение – «голос твой отрадный, как мечта».
Средства выразительности
Художественные средства, использованные в произведении, служат для создания образа прекрасной женщины и передачи чувств лирического героя. Языковые средства в данном стихотворении отличаются изысканностью, свойственной светскому обществу и любовной литературе времён Лермонтова.
Поэт вплетает метафоры: светили мне твои пленительные глазки», «локон своевольный, родных кудрей покинувший волну», «бесплотное виденье ношу в душе моей», «живые эти речи». Основный инструмент для создания портрета красавицы – эпитеты: «таинственная холодная полумаска», «голос отрадный», «пленительные глазки», «лукавые уста», «девственные ланиты», «своевольный локон». Сравнение в тексте одно: «голос твой отрадный, как мечта».
