Відповідь:Кожна людина – неповторна (твір-роздум)
Німецький поет Г. Гайне сказав: "Кожна людина — це неповторний світ. Під кожною могильною плитою — світова історія". Як на мене, наше завдання не зруйнувати цей світ, а спробувати розібратись у ньому.
Якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. Краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. І так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. Все це унікальний витвір природи. Саме так, ми — унікальний витвір. Розумієте — унікальний! Тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. Ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. Ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. Але є те, що нас об'єднує. Всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. Іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. Але ж озирніться! Всі ці люди — це ми з вами.
Кожна людина — неповторна! Тож давайте її сприймати саме як явище неординарне, давайте пробачати одне одному, довіряти. Давайте принаймні спробуємо бути терпимішими, адже всі ми діти матінки-природи. У всіх нас різні почуття, емоції, і не можна однозначно сказати, хто правий в тій чи іншій ситуації. Любімо одне одного, поважаймо. Нехай розквітнуть усі наші таланти, нехай кожна людина зрозуміє, що завдання життя не в тому, щоб бути на стороні більшості, а в тому, щоб жити згідно із внутрішнім законом, законом справжньої людини.
Пояснення:
стиль: трагедія і мелодрама сюжет:Між знатними веронськими родинами Монтеккі й Капулетті триває багатовікова ворожнеча. Після суперечки слуг спалахнула нова сутичка між панами. Герцог Веронський Ескалус після марної спроби відновити мир між ворогуючими родинами оголошує, що відтепер винуватець кровопролиття заплатить за це власним життям.
Юний Ромео з роду Монтеккі не брав участі в сутичці. Невзаємно закоханий в холодну красуню Розалін, кузину і подругу Джульєтти Капулетті, він воліє вдаватися до сумних роздумів. Його двоюрідний брат Бенволіо та друг Меркуціо, родич Герцога Веронського, намагаються підбадьорити юнака своїми жартами.
У будинку Капулетті готується веселе свято. Синьйор Капулетті посилає слугу до знатних людей Верони із за на бал. Годувальниця його єдиної дочки Джульєтти кличе свою улюбленицю до синьйори Капулетті. Мати нагадує 13-річній дівчині, що вона вже доросла й увечері на балу її чекає зустріч з нареченим — молодим і красивим графом Парісом, який є родичем Герцога.
Меркуціо та Бенволіо вмовляють Ромео пробратися разом з ними на бал у будинок Капулетті, одягнувши маски. Там буде й Розалін — племінниця господаря будинку. Бал у розпалі. Тібальт, двоюрідний брат Джульєтти, упізнає в Ромео представника ворожої родини. Синьйор Капулетті зупиняє запального Тібальта. Але Ромео нічого не помічає. Забувши про Розалін, він не може відірвати очей від незнайомки, якою виявляється Джульєтта. Вона теж відчуває нездоланний потяг до юнака. Ромео цілує Джульєтту і вони дізнаються, яка прірва ворожнечі їхніх родин розділяє їх.
Джульєтта вголос мріє про Ромео. Ромео приходить під її вікно та чує ці промови. Він відповідає на них палким освідченням. Під покровом ночі закохані клянуться одне одному в любові й вірності.
Не заходячи додому, Ромео прямує до ченця Лоренцо просити його якомога швидше повінчати їх з Джульєттою. Лоренцо спочатку відмовляється, але потім погоджується, розраховуючи, що союз Ромео та Джульєтти покладе край ворожнечі. Через Годувальницю закохані домовляються про таємну церемонію.
У той же день один з одним стикаються Тібальт і Меркуціо. Сварка швидко переходить у бій на шпагах. Бенволіо марно намагається розняти супротивників. Тібальт смертельно ранить Меркуціо. Ромео в люті кидається за Тібальтом. Після довгої запеклої боротьби Ромео вбиває Тібальта.
Джульєтта дізнається від Годувальниці про смерть двоюрідного брата та про рішення Герцога вигнати Ромео з Верони. Лоренцо втішає юнака, радячи йому сховатися в сусідньому місті Мантуї.
Наступного ранку батьки Джульєтти кажуть їй, що вона повинна стати дружиною Паріса, і не бажають слухати її заперечень. Джульєтта в розпачі. Вона готова навіть ужити отруту, але Лоренцо пропонує їй випити особливе зілля, яке занурить її в сон таким чином, аби всі вирішили, що вона померла, і дочекатись таємного вінчання.
Ромео, прийшовши на домовлене місце до часу, бачить Джульєтту та, думаючи, що вона мертва, випиває отруту, убивши перед цим Паріса. Джульєтта прокидається й у розпачі, бачачи труп Ромео, заколює себе. Над тілами своїх дітей глави сімейств Монтеккі і Капулетті забувають про криваву ворожнечу й тиснуть одне одному руки.
