ответ: поезія м. рильського відтворює думки і настрої поета, викликані життям поета, його народу, його країни, тому така і близька вона читачам. особисто мені подобається рання лірика поета — інтимна та пейзажна. чому? мабуть, тому, що молода людина завжди дуже чутлива до творів, у яких йде мова про почуття.
у ранній ліриці м. рильського переважають мінливі почуття — від смутку до радості, від журби до щастя. прихід весни, зміни в природі в пейзажній настроєвій мініатюрі "поле чорніє. проходять хмари":
поле чорніє. проходять хмари,
гаптують небо химерною грою.
пролісків перших блакитні
земле! як тепло нам із тобою!
у моїй уяві постає рання весна, узлісся з галявинами блакитного, від цвіту пролісків, кольору. а весна і проліски викликають певні надії і мрії про майбутнє, тому, мабуть, оптимістичне світовідчуття лирічного героя передається і читачам:
глибшає далеч. річка синіє,
річка сивіє, зітхає, сміє
де вас подіти, зелені надії?
вас так багато — серце порветься!
у поета річка, як людина, зітхає, сміється — і це відчуває ліричний герой. поет вдало передає основне — людина з природою повинна жити в гармонії, бо людина — це маленька частина живого організму під назвою "природа".
а лірична мініатюра "яблука доспіли" (1911—1918) — це один із найчудовіших зразків інтимної лірики поета. мудрість молодого поета, на мою думку, у словах:
біографія максима рильського
вміє розставатись той, хто вмів любить.
я декілька разів перечитувала цю поезію — вона прекрасна! але мені дуже хотілося б, щоб ось оці саме слова дійшли до читачів. чому? мабуть, тому, що сьогодні чимало розлучених сімей, які, на жаль, не зуміли зберегти почуття кохання. і дуже прикро, що люди, які раніше кохали одне одного, потім, після розлучення, обливають одне одного брудом. а ще коли перед своїми дітьми — то це вже зовсім недобре. ліричний герой м. рильського — мудра людина, він бажає своїй коханій щастя, бо він кохає, і його почуття — величне, щире, чисте, прекрасне, і він не може бажати коханій чогось поганого чи в чомусь її звинувачувати.
у поезії лише 12 рядочків, а які зміни у настроях природи і людини: від весни до зими — у природі, від світлого почуття кохання до останнього поцілунку — у житті ліричного героя.
мені подобаються вірші м. рильського щедрістю почуттів чистих і благородних людей: від інтимних до патріотичних. і я вдячна поетові за них.
объяснение:
Родился Иван Сергеевич Тургенев 28 октября (9 ноября) 1818 года в городе Орел. Семья его и по матери, и по отцу принадлежала к дворянскому классу.
Первое образование в биографии Тургенева было получено в имении Лутовинове. Грамоте мальчика учили немецкие и французские учителя. С 1827 года семья переехала в Москву. Затем обучение Тургенева проходило в частных пансионах Москвы, после чего – в Московском университете. Не окончив его, Тургенев перевелся на философский факультет Петербургского университета. Также учился заграницей, после чего путешествовал по Европе.
Начало литературного путиУчась на третьем курсе института, в 1834 году Тургенев пишет свою первую поэму под названием «Стено». А в 1838 году в печать выходят два его первых стихотворения: «Вечер» и «К Венере Медицейской».
В 1841 году, вернувшись в Россию, занимался научной деятельностью, написал диссертацию и получил степень магистра филологии. Затем, когда тяга к науке остыла, Иван Сергеевич Тургенев служил чиновником в министерстве внутренних дел до 1844 года.
В 1843 году Тургенев знакомится с Белинским, у них завязываются дружеские отношения.
Под влиянием Белинского создаются, печатаются новые стихотворения Тургенева, поэмы, повести, среди которых: «Параша», «Поп», «Бретёр» и «Три портрета». Расцвет творчестваС 1847 года, по приглашению Некрасова, в преобразованном журнале «Современник» выходят его «Современные заметки» и первые главы «Записок охотника» («Хорь и Калиныч»), которые принесли автору огромный успех, и он начал работу над остальными рассказами про охоту.
Работа в «Современнике» принесла Тургеневу много интересных знакомств, в журнале также печатались Достоевский, Гончаров, Островский, Фет и другие известные писатели.
В 1847 году вместе со своим другом Белинским уезжает за границу, где становится свидетелем февральской революции во Франции.
В конце 40-х – начале 50-х годов активно занимается драматургией, пишет пьесы «Где тонко, там и рвётся» и «Нахлебник» (оба-1848), «Холостяк»(1849), «Месяц в деревне»(1850), «Провинциалка»(1851), которые ставятся на театральных сценах и имеют успех у публики.
Тургенев переводил на русский язык произведения Байрона и Шекспира, у них он учился мастерству владения литературными приёмами.
В августе 1852 года публикуется одна из самых главных книг Тургенева – «Записки охотника».
После смерти Гоголя Тургенев написал некролог, за который Иван Сергеевич был отправлен на два года в ссылку в родное село. Существует мнение, что истинной причиной ссылки стали радикальные взгляды писателя, а также сочувственное отношение к крепостным крестьянам, которое он выражал в своем творчестве.
Во время ссылки Тургенев пишет рассказ «Муму» (1852). Затем, после смерти Николая I, в печати появляются наиболее известные произведения Тургенева: «Рудин» (1856), «Дворянское гнездо» (1859), «Накануне» (1860) и «Отцы и дети» (1862).
К другим известным произведениям писателя можно отнести: романы «Дым»(1867) и «Новь»(1877), повести и рассказы «Дневник лишнего человека» (1849), «Бежин луг» (1851), «Ася» (1858), «Вешние воды» (1872) и многие другие.
Осенью 1855 года Тургенев познакомился с Львом Толстым, который вскоре опубликовал рассказ «Рубка леса» с посвящением И. С. Тургеневу.
Последние годыС 1863 года уехал в Германию, где знакомится с выдающимися писателями Западной Европы, пропагандирует русскую литературу. Работает редактором и консультантом, сам занимается переводами с русского языка на немецкий и французский и наоборот. Он становится самым популярным и читаемым русским писателем в Европе. А в 1879 году получает звание почетного доктора Оксфордского университета.
