П’єси “Міщанин-шляхтич”, “Кумедні манірниці”, “Тартюф, або ж Облудник”, “Хворий, та й годі” Мольєра (справжнє ім’я — Жан-Батист Поклен, 1622—1673) належать до комедійних шедеврів світової літератури, які і в наші дні не сходять зі сцен театрів світу, не втрачають своєї актуальності й викликають незмінне захоплення глядачів і читачів. Без зображення жахливих страждань і моралізаторства автор просто, з гумором показує у своїх творах недоліки людської натури й моралі. Персонажі комедій Мольєра завжди є художнім узагальненням певної пристрасті, моральної вади чи слабкості людини. У такий б письменник дає змогу читачеві подивитися на себе збоку та замислитись, а чи не схожий і він на цих персонажів?
Объяснение:
Первоначальный замысел романа был связан с событиями 1917 года, «с участием казачества в походе Корнилова на Петроград». В процессе работы Шолохов значительно расширил границы повествования, вернулся в довоенную пору, в 1912 год. В быте казачьей станицы, в течении повседневной жизни, в психологии казаков искал он объяснение поведению героев в дни грозных испытаний.
Основная проблема «Тихого Дона» - казачество и революция. Кульминация - события
1919 года, когда казачество в своей массе было втянуто в Верхнедонское восстание: сказались верность казачьему укладу и традициям земледельца-воина, поиски правды, характкрные в том числе и для Григория Мелехова. Шолохов изучал документы той «суровой действительности», которая предшествовала восстанию, в частности , злоупотреблений властью комиссарами, произвола, «перегибов по отношению к казаку-середняку».
