7. Эпизод главы "сержант гвардии" из Капитанской дочки , который говорит о том, что рассказчику можно доверять, подготовить к пересказу.​

1.Іван Олександрович Хлестаков - молодий поміщик, дворянин, який одного разу потрапив в незручну ситуацію.Йому довелося серйозно програти в карти всі свої гроші і зупинитися в невеликому місті Н. Там приймають за довгоочікуваного ревізора з Москви бо особистість була прихована а таке зухвале поява і характер не полишало їм сумнівів що це саме той Ревізор.

2. Доглядач училищ Лука Лукич Хлопов приніс 300 рублів.  Піклувальник богоугодних закладів Артемій Пилипович Суниця - 400 рублів. Поміщики Бобчинський і Добчинський - 65 рублів. Купці дають "в борг" 500 рублів Антон Антонович дає 400 рублів. Йому потрібні були хоч якісь гроші щоб виїхати до Саратова, але беручи в борг не соромився просити великі суми.

3. Антон Антонович - городничий. На початку комедії йому все одно на закони, і порядки в місті, він ігнорує всі порушення і свої обов'язки. Але коли дізнається що приїжджає ревізор, питаеться все приховати. При приїзді фальшивого ревізора меняеться його характер вiн готовий зробити все, що б уникнути проблем. Намагається задобрити його всіма зручностями, хабарами.Тут відкриває його безпорадність і не бажання нести покарання за свою Безладність

4. Чиновники повинні зробити вигляд, що все в їх установах в порядку. А після від'їзду ревізора життя в повітовому містечку знову піде «по накатаній». Насправді ні в одній з цих областей справи не йдуть так, як треба. Всі чиновники дбають лише про одне: як би добре жити, нічого не роблячи. Правосуддя, охорону здоров'я, освіту - справи у всіх цих сферах залишають бажати кращого.

Стремясь к подлинности изображения народной жизни, писатель прибегает к выработанным фольклором специфическим приемам повествования, которые обеспечивают максимальную объективность рассказа, использует прием «народной этимологии» — искажения слова на народный лад, воспроизводит устный говор простых людей: «долбица умножения» , «двухсветная» (двухместная) , «нимфозория» (инфузория) , «преламут» (перламутр) и т. д. Народная этимология – это переделка и переосмысление заимствованного (реже родного) слова по образцу близкого ему по звучанию слова родного языка, но которое отличается от него по происхождению. В отличие от научной этимологии, народная этимология основывается не на законах развития языка, а на случайном сходстве слов.

Завершая повествование о Левше, он писал: «Это их эпос, и притом с очень «человечкиной душою» . Писатель стремился к тому, чтобы дорогие для него мысли и убеждения как бы исходили из народного сердца. Поэтому он столь широко ввел фольклорные мотивы, а весь сказ вырос из пословицы «Туляки блоху подковали» .
Явление народной этимологии – яркая примета просторечия, поэтому нередко писатели для характеристики речи своих персонажей прибегают к использованию слов, переосмысленных по случайному созвучию и смысловому сближению
Горбатый-«грабоватый»