Гайавата – головний герой герой поеми Генрі Лонгфелло. Це відважний, мудрий, добрий, сміливий воїн, переможець зла, борець із ворожими силами природи.
Його життя протікає в одному із племен оджибуєв, напівкочових алгонкинів. Батьком героя був Західний вітер Меджеківіс, матір’ю – ніжна красуня Венона, бабусею – місячна донька Нокоміс. Підступно обманув Меджеківіс довірливу Венону. Народивши хлопчика, вона померла. Гайавату виховувала Нокоміс.
Гайавата виховувався на лоні природи, немов переймаючи її розум і гармонійність. Гайавата вивчав мову птахів, звірів та рослин, він називав звірів своїми братами, тим самим підкреслюючи свій глибинний нерозривний зв’язок з природою, свою любов та повагу до неї.
Так навчилося хлоп’ятко
Розуміть пташину мову
І узнало всі їх тайни:
Як вони звивають гнізда,
Як живуть вони зимою.
Часто з ними розмовляло,
Звало всіх: «Мої курчата»
Бабуся розповіла Гайаваті правду про батька. І молодий хлопець відправився на пошуки батька, якому бажав помститися
В «Тихом Доне» писатель возвел на общечеловеческую высоту страдания сильной личности, порабощаемой в своем развитии, в движении к самой гуманной жизненной философии грузом и старого нравственного уклада, и антигуманными нормами новой системы. Он не находит себе ни дела, ни цели по масштабу и глубине своей «совести», души, талантливости, он в «меньшинстве» в рамках всех ситуаций своего времени. Но кто не был вслед за Григорием в меньшинстве, в зоне гибели и истреблении в 30-е и 40-е годы среди прочно утвердившейся командно-административной системы? В «меньшинстве» было нередко все общечеловеческое.
Объяснение:
