Вірш Тіртея «Добре вмирати тому…» є елегією, тому що він має повчальний характер: на прикладі двох доль ліричних героїв підводить читача до висновку, що єдиним правильним вибором є захист батьківщини.
Жанр – елегія. Тема «Добре вмирати тому…» — заклик до боротьби за свободу свого народу.
Має форму двовірша: гекзаметр + пентаметр.
Ідея – заклик до боротьби за свободу свого народу.Головна думка – Краще вмерти за вітчизну, ніж бути втікачем, а потім жебракувати по світу. Головне для воїна – чесно загинути в бою за батьківщину, захищаючи її до останнього подиху, ніж вкрити себе безслав’ям боягуза.
Автор поезії хоче довести, що почесніше бути хоробрим воїном і загинути у славі, за свою Батьківщину, аніж осоромитися самому і заплямувати, зробити удвічі нещаснішою свою сім’ю.
Тіртей доводить що іншого виходу немає: якщо ти чесна людина, то повинен захищати свою батьківщину.
епітети – хоробрі бійці, родючі ниви, матір мила, батько старий, дітки дрібні, жінка смутна, лихо та злидні тяжкі.
метафори: лихо та злидні гнатимуть скрізь втікача, горе й зневага за ним підуть усюди слідом, духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте.
Объяснение:
вірш Сапфо
Барвношатна владарка, Афродіто…»
Лірика – інтимна
Тема – звернення до богині кохання Афродіти
Ідея – показати силу почуттів ліричної героїні
Жанр – гімн.
Це хвалебна пісня античної поезії. У творі багато звернень до богині, перераховуються її подвиги, використано багато художніх троп. Античний гімн зазвичай закінчувався молитвою або закляттям, як і у вірші Сапфо. Властиві емоційна насиченість, нагромадження окличних речень, звернень, повторів.
Лірична героїня закохана, нове почуття приносить їй тугу, вона звертається до Афродіти із закликами і молитвами, сподіваючись на щастя.
Епітети: «барвношатна владарко», «усміх ясний», «вірна помічниця», «ярмо любовне»,«бентежне серце», “підступи тайні”, “міцнокрила зграя”, “блаженна Афродіта”, “безсмертне лице”.
Метафори: ярмо любовне, серце урятуй, підступів повна.
Порівняння: «над землею темною, наче вихор».
Анафора і антитеза: «Хто тікає — скрізь піде за тобою, Хто дарів не взяв — сам дари нестиме, Хто не любить нині, полюбить скоро»
Вечные проблемы потому так и называются, что они актуальны в любую историческую эпоху, не теряют своей остроты и по сей день. В основном, это проблемы связанные с моральным выбором человека: что считать «добром», то есть хорошим, правильным, достойным, а что – «злом» - плохим, ошибочным, позорным. В наши дни, как и многие века назад, каждому мыслящему человеку приходится задавать самому себе этот вопрос и отвечать на него. Именно поэтому проблемы, описываемые А. С. Пушкиным в романе «Капитанская дочка» воспринимаются как современные и мы сопереживаем героям, понимаем их чувства и эмоции.
Среди затрагиваемых в романе вопросов, актуальных не только для того времени, когда происходили описываемые события (конца XVIII в.), можно выделить следующие: проблемы чести, совести, долга, любви, воспитания, насилия над личностью, взаимоотношений родителей и детей, власти и общества, патриотизма, социального неравенства, войны и мира.
Особенно ярко нравственные качества людей проявляются в экстремальной ситуации, когда проблема морального выбора обостряется угрозой для здоровья или жизни. В романе подобная ситуация происходит во время бунта: капитан Миронов и его жена предпочли умереть, но не сдаться бунтарям, а Гринев, как и многие другие обитатели Белогорской крепости, за отказ присягать Пугачеву мог поплатиться своей жизнью, но, к счастью, был помилован.
Проблемы воспитания, родителей и детей проявляются в отношениях между Гриневым и его отцом: автор описывает существующее между ними непонимание, но, тем не менее, без заложенных родителями основ нравственности, Гринев вряд ли стал бы целостной личностью с сильным характером на героизм и самопожертвование. Именно от отца перед отъездом на службу Гринев получает завет, которому старается следовать: «Береги платье снову, а честь – смолоду».
Народный бунт, описанный А. С. Пушкиным, представляет собой самый радикальный – военный вариант решения проблемы социального неравенства, в условиях крайнего обострения взаимоотношений власти и общества.
Я думаю, что роман «Капитанская дочка» ещё долго не утратит своей актуальности, и будущие поколения будут находить в нём созвучные им проблемы, будут сопереживать героям
Объяснение:
