Все наше достоинство заключено в мысли. Не пространство и не время, которых мы не можем заполнить, возвышают нас, а именно она, наша мысль. Будем же учиться хорошо мыслить: вот основной принцип морали.
Ломоносов - самый известный российский просветитель, родился в бедной крестьянской семье зимой 1711 года. С малых лет Михаил своему отцу плавая с ним на судах по Белому морю и в Северо-Ледовитый океан. Обладая природной тягой к знаниям, Михаил Васильевич уже в 14 лет обучился грамоте, прочитав все доступные ему на тот момент книги.
Начиная с 1742 года, Ломоносов читает лекции в Академии наук. Эти публичные лекции Михаил Васильевич ведет исключительно на русском языке, считая многих иностранцев, работавших рядом с ним, «неприятелями наук российских». В 1755 году выходит одно из выдающихся работ Ломоносова - "Российская грамматика", первое публичное издание по русскому языку, получившее широкую известность. В этом издании Михаил Васильевич дает четкое разделение светского и церковного языка. Огромное значение имеют труды Ломоносова, направленные на создание русской стилистики.
Талант этого великого человека проявился и в поэзии. Ломоносов краткое сообщение Михаил Васильевич за всю свою жизнь написал много очень красивых произведений, которые приурочил к важным государственным событиям в России. Его оды изобилуют патриотическими нотами, восторженными метафорами и риторическими вопросами. Известен Ломоносов и по надписи на статуи Петра Великого, в которой он выразил свое восхищение царю-реформатору, ведь без этих реформ бедный мальчик Михайло Ломоносов не смог бы стать одной из знаковых фигур в истории России. Умер Михаил Васильевич в 54-ти летнем возрасте. Его похороны состоялись на Лазаревском кладбище (Александро-Невская лавра) 8 апреля 1765 года. Ломоносов краткое сообщение
Пусть человеку нет никакой выгоды лгать – это ещё не значит, что он говорит правду: лгут просто во имя лжи.
Вот так) Ну вроде самое главноеесли что-то не так скажите в коментариях исправлю)
ответ:БІЧЕР-СТОУ, Гаррієт (Вееcher-Stowe, Harriet — 14.06. 1811, Лічфідц — 1.07.1896, Флорида) — американська письменниця."Скасуванню невільництва передувала знаменита книга жінки, пані Бічер-Стоу", — писав наприкінці XIX ст. Л. Толстой. Творчість Бічер-Стоу розвивалась у руслі аболіціоністського руху в США. Аболіціоністами називали прихильників скасування рабства і визволення негрів. До них належала й Бічер-Стоу. Негритянська тема — одна з найважливіших в американській літературі. Питання про знищення расизму хвилювало багатьох письменників, починаючи з кінця XIX ст. (публіцистика Г. Пейна, поезія Д. Лоуелла, Г. Лонгфелло, В. Вітмена, творчість Г. Торо та ін.). У середині XIX ст. рух проти рабства переріс у ряд значних повстань, учасниками яких були і білі, і чорні: повстання рабів у Віргинії (1831), громадянська війна в Канзасі, війна під керівництвом фермера Джона Брауна (1859). У розпал цих подій і з'явився роман Бічер-Стоу, який відобразив настрої ліберального крила аболіціонізму, прибічники якого виступали з моральною критикою рабовласників, апелювали до їхньої совісті та почуття обов'язку, об'єднуючи пафос боротьби за свободу з глибоко релігійними переконаннями.
Бічер-Стоу народилася в сім'ї священика Лаймена Бічера, виховувалася у дусі суворих релігійних традицій та християнської моралі. Погляди її рідних — батька, старших братів і сестер — переконаних противників рабства привели її в ряди аболіціоністів. Замолоду Бічер-Стоу викладала в жіночій школі. На початку 30-х р. XIX ст. сім'я Бічерів переселилася зі штату Коннектикут у штат Огайо, який межував з рабовласницьким Півднем. Тут майбутня письменниця вже на власному досвіді переконалась у нелюдяності рабства. Погляди Бічер-Стоу поділяв і її чоловік — професор богослов'я Калвін Стоу.На початку 30-х років Бічер-Стоу розпочала літературну діяльність. її ранні оповідання та нариси публікувалися у популярному "Дамському журналі". Виступала вона і як автор творів для дітей, зверталася до жанру моралістичної притчі. Твори письменниці 30-х — поч. 40-х pp. склали збірку "Мейфлауер" ("The Mayflower", 1843). Найцінніше в них — поетичні описи повсякденного, звичайного уміння бачити цікаве в малому, в найбуденнішому. Своє завдання письменниця вбачала в тому, щоб правдиво відображати побут і звичаї простих людей. її не приваблювала екзотика, не зачаровувала фантастика: саме життя з його кровоточивою раною — рабством продиктувало тему її головної книги.
Объяснение:
