Объяснение:
1.Як же смішний Журден в деяких визнаннях відносно свого вчення: "Я і не підозрював, що ось вже більше сорока років розмовляю прозою". Але не лише смішно чути визнання у власному неуцтві цієї немолодої людини, своєю працею того, що добував капітал, дурість недурної людини — ось те, що заставляє нас, сучасних читачів, задуматись.
Драматург дає нам можливість зрозуміти те, що не може зрозуміти герой: культуру освідченність ніщо не може замінити, навіть незвично вузьке плаття і звернення "ваша милість". Дурість Журдена — це причина його програшу. Адже тепленний блиском аристократизму купець Журден програв: граф Дорант виманив у нього гроші.Комедія чи не найважчий жанр літератури. Про природу комічного ефекту роздумували філософи старовини і новітні теоретики мистецтва, але ніхто ще не дав вичерпного пояснення.
В рассказе Астафьева "Конь с розовой гривой" говорится о молодом человеке, который вспоминает свое детство, как он однажды обманул свою бабушку. Наградой за кузовок собранной земляники для мальчика должен стать пряник в виде коня, которого ему обещает бабушка.
Но ребенок заигрался с другими детьми, и они съели всю землянику. Тогда мальчик решает обмануть бабушку: на дно кузовка он положил траву, а сверху прикрыл ее ягодами. Бабушка отнесла землянику на продажу, и обман, конечно, был раскрыт.
Мальчику было очень стыдно, а бабушка поступила мудро и преподала внуку жизненный урок: отдала ему пряник со словами, что обманывать не следует.
И вот уже спустя годы автор вспоминает тот пряник, и понимает, что бабашка научила его нести ответственность за свои поступки. Любой человек, в том числе и ребенок, должен отвечать за свои слова. Именно для того бабушка и отдала внуку пряник, чтобы он всегда вспоминал его и никого никогда не обманывал.
