Составить характеристику персонажей Фархада и Хосрова. Материал 4 класса люди. Кто знает???​

Добро у творі "Русалонька із 7-В:

1.Поради старого сліпця щодо можливого зняття прокляття з року Кулаківських, зміцнення здоров’я Катерини.

2.Бажання Софійки до Вадиму Кулаківському.

3.Дружба, відкритість, щирість Сашка до Софійки.

4.Любов Пустельника і Сніжани.

5. Працьовитість, гармонія з природою, багатство предків Софійки.

6.Увічливість, порядність, вимогливість до себе та до інших, моральність, довіра, терплячість.

7. Позбавлення Вадима і його роду прокляття; батько купив йому мотоцикл.

8. Олена пригостила старця салом, хлібиною, кухлем молока.

9. До молодят бабі Валі, коли та знепритомніла у таємничій квартирі під час поливання квітів.

Зло у творі “Русалонька із 7-в“

1.Прокляття року Кулаківських

2. Війна

3. Брехня, обман, крадійство;

4. Катерину і Семена убив грім, а їхні душі й досі блукають на місці, де згоріла хата

5. Валентин – уособлення непорядності: покинув двох жінок із дітьми і не піклувався про них.

6. Жалюгідні умови життя Сашка Фадійчука

7. Зневага Вадима до бабусі, не дуже вдячний Соофійці за її прагнення позбавити його родового прокляття.

8. “Гроші ведуться, щастя – ні грама!”

9. Переслідування людей за часів керування державою.

Как могла ты, судьба! Как посмела такое задумать!
Это сын должен был горевать над моею могилой.
Приносить мне цветы, приводить ко мне внучек и внуков,
И рассказывать им, как мы дружно и весело жили…

Это доля его! Он ни в чём не успел провиниться!
Даже если успел бы – меня наказала б, не сына!
Ничего не успел – ни споткнуться, не ошибиться;
Как пришёл в этот мир – так его и покинул, безвинным…

Как могла ты, судьба! Что за горькая, мерзкая  шутка!
Почему я – живая, живая! – над мрамором чёрным?
И не будет теперь ни невестки, ни внучки, ни внуков – 
Только я  – и плита, и кромешное чёрное горе…

Поднимите плиту! Я хочу на него наглядеться!
Поднимите плиту – он живой, он не может быть прахом!
Поднимите плиту, поднимите – моё это место!
Поднимите плиту, поднимите – я рядом с ним лягу,

Поднимите плиту! Я его отогрею дыханьем,
Я заплачу над ним, я прижму его к самому сердцу,
Я холодные руки его целовать не устану,
Он услышит меня, он услышит меня – он воскреснет!..»

…Сколько их в эти дни над могилой детей поседело…
Даже матери – смерть не дано пересилить любовью…
Застывают слова под январским простуженным небом.
Тает мать, как свеча над холодным сыновьим надгробьем…