Зимними ночами, когда на небе ярко светит луна, а на улице воет и свищет ветер, внося неразбериху в белый рой кружащихся сверкающих снежинок, ко мне в окно часто заглядывает Снежная королева из сказки X. К. Андерсена. Ее лицо на миг приникает к оконному стеклу, покрытому удивительными узорами, и вот уже слышно, как удаляются, звеня хрустальными бубенчиками, королевские сани. А мне становится неуютно и как-то прохладно даже под теплым верблюжьим одеялом... Нет, я не боюсь, потому что мне известна тайна, которую так ревностно пытается сохранить ледяная красавица, но которую сумела раскрыть маленькая хрупкая девочка Герда, бесстрашно пустившаяся на поиски своего названого брата. Имя этой тайны — Любовь, и я рада, что от горячих слов Герды оттаяло оледеневшее сердце Кая, выпал из его глаза осколок дьявольского зеркала, а взрослые и дети всего мира узнали о самом главном оружии против коварства и бесчувственности. Я очень люблю своих родителей, бабушку и дедушку, у меня много настоящих друзей, поэтому мне не страшны чары Снежной королевы, сколько бы она ни заглядывала в мое окошко по ночам.
Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом'яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди між люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую калину, То й пригорнись, Бо я любила, моя дитино, її колись. Як підеш в села, у тії хати, То не журись. А як побачиш з дітками матір, То не дивись. Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом'яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди між люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую калину, То й пригорнись, Бо я любила, моя дитино, її колись. Як підеш в села, у тії хати, То не журись. А як побачиш з дітками матір, То не дивись. Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи. Сину мій, сину, не клени тата, Не пом'яни. Мене, прокляту, я твоя мати, Мене клени. Мене не стане, не йди між люди, Іди ти в гай; Гай не спитає й бачить не буде, Там і гуляй. Найдеш у гаї тую калину, То й пригорнись, Бо я любила, моя дитино, її колись. Як підеш в села, у тії хати, То не журись. А як побачиш з дітками матір, То не дивись.
Мені подобаються вірші Тарса Шевченка тому що вони є важливим чинноком удосконалення особистості ,а хначить і суспільства На мою думку вони показують якою є людина чистою і чесною гуманою и правдивою .
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
