ответ:С человеком в белых праздничных одеждах, вышедшим в повседневность, сравнивает Н.В. Гоголь талантливого человека в своем произведении "Портрет". Талант дарован Творцом с той целью, чтобы открывать людям божественное начало всего сущего.
Однако, талант дарован человеку. А человек - извечная арена борьбы добра и зла. За что же борются эти два начала? Талант - могучее оружие, готовое двинуть умы и души в сторону света или тьмы, он главнокомандующий, от которого зависят будущие судьбы и существование человека в целом.
Для этой извечной битвы Гоголь выбрал судьбы двух художников, отдаленных по времени, но связанных явлением в их жизни общего демона - легкой наживы. Автор заглядывающего в душу человека портрета, стал первой его жертвой. Но, сумел побороть в себе злобный дух. Велико же было наказание за единственный малодушный поступок. Всю оставшуюся жизнь художник каялся в стенах монастыря, истязая себя аскезами, отмывая белые одежды своей души.
Второму художнику, молодому подающему надежды живописцу Чарткову, демон явился в сложный период жизни. Нищета и нескончаемые раздумья о смысле жизни запятнали душу творца. Данный Богом талант он променял на золото. Портрет ростовщика с проникающим взглядом нашел в его душе брешь - зависть. Зависть славе, достатку, признанию. Все то, чего талант добивается честным и упорным трудом, Чартков получил в обмен на тысячу червонцев. Молодость не заметила в этом сделки, но демон забрал свое - дарование иссякло, скрывшись под толстым слоем заказных портретов.
Художник должен быть голодным! Должен знать, что такое боль, слезы и лишения. Должен уметь сострадать. Тогда он научится видеть прекрасное в сможет трогать струны каждой души.
Талант или золото, добро или зло - что выбрать в этой жизни, каждый решает сам. Сытая и безбедная жизнь создаст покой телу, но погубит душу, страдания же - очистят ее. В мире есть Бог, а демоны страстей - дело рук человеческих. И бороться с ними нам предстоит самим. Можно, как Чартков, всю жизнь не обращать на них внимания. Но в старости, когда оглянешься на жизненный путь, когда готов будешь заглянуть в Вечность, не лишишься ли ты рассудка, осознав, как мало принял из щедрых рук Творца?
Объяснение:
Объяснение:Всі народи мають щось найважливіше. І, як правило, надзвичайно важливою для кожного народу є його мова. Останнім часом ми дуже часто чуємо про те, як багато існує країн, в яких є відразу кілька офіційних мов. Дуже часто як приклад наводять Швейцарію, де таких мови відразу чотири. Таким чином нам намагаються натякнути на те, що і в Україні може бути багато мов і ні до чого поганого це не призведе.
Проте в усіх випадках результат може бути різним. Точно так само і Україні знаходиться в такому положенні, коли загибель української мови може призвести до повної загибелі всього українського народу. Чому так виходить? Найімовірніше тому, що в умовах вільної конкуренції українська мова програє державній мови сусідньої держави. І якщо наша держава не буде підтримувати мову, її використання буде поступово зменшуватися, що призведе до остаточного зникнення.
Як мені здається, в нашому випадку українська мова є одним з ключових індикаторів всієї української ідентичності. Всі українські національні символи-герої, такі як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка творили українською мовою, створюючи свої унікальні і неповторні твори, читаючи які ми можемо приходити до впевненого висновку про те, що Україна дійсно існує, її існування не є марним. А тепер уявімо, що поступово всі твори цих письменників будуть перекладені на інші мови і ми так і будемо їх читати. На що в такому разі буде спиратися українська ідентичність? За рахунок чого вона буде формуватися і підтримуватися? Цілком ймовірно, що українська ідентичність в такому випадку поступово зійде нанівець і повністю перестане існувати.
Не варто довіряти тим людям, які заперечують прямий зв’язок між рідною мовою і власною національною ідентичністю. Якщо нація хоче залишитися собою, зберегти свій народ унікальним і таким, який розуміє свою глибинну роль під час розвитку світу, потрібно обов’язково берегти свою мову, сприяти її розвитку і поширенню і робити все для того, щоб вона збереглася. Я абсолютно згоден з твердженням про те, що загибель мови може означати загибель народу. Звичайно, далеко не обов’язково це буде відбуватися відразу і вмить. Цілком припускаю, що цей процес буде поступовим і плавним. Однак результат його буде зрозумілим і однозначним – народ перестане існувати.
Всі ми повинні шанобливо ставитися до мов інших країн, але в той же час пам’ятати про те, що найголовнішим для нас є мова нашого народу. Вона безпосередньо пов’язана з народною ідентичністю. Зберігши її, ми забезпечимо збереження всього народу в цілому.
