И знал ведь, ощущал, как всегда мы знаем и ощущаем, - безнравственно. Потому и приказал: "Купайте, кормите отборным зерном, водой ключевою поите". Не только потому, что товарищ, - совесть свою успокаивал: не виноват, мол, и сам того не хочу, да "расстаться настало нам время" (ах, эта ссылка на время, как часто оправдывала она нас в подлой истории нашей!).
Отборным зерном и водой ключевою и зерном откупился. От коня. Но не от совести. Она заставила вспомнить. Она, как Раскольникова, потянула князя на место преступления. И ощущение вины стало гробовой змеей, выползшей из черепа (недаром - из черепа!).
Так совершилось и завершилось преступление и наказание Олега, а вместе с ним преступление и наказание человеческого "благоразумия", противостоящего нравственности. Ибо не только "обстоятельства, но и сам рок не может оправдать преступления нравственности. Так в "Царе Эдипе", так в "Песне о вещем Олеге" - извечно и навсегда - так.
Объяснение:
5. У всьому його вигляді відчувалася суперечливість. На перший погляд, йому було не більше двадцяти трьох років, але в наступну хвилину здавалося, що йому тридцять. Хода його була недбалою і ледачою, але при цьому він не розмахував руками, що зазвичай свідчить про скритність характеру.
6.Часто в творах Лермонтова можна побачити мотиви розчарування, боротьби добра і зла, прагнення досягти ідеалу. Все це є характерним для творчості романтиків.
7. Поезія Пушкіна — це цілий світ, в якому кожен читач може знайти те, що стосується його особисто. Дружба, любов до батьківщини, її історія, історія людства, свобода особиста і суспільна, рабство і тиранія, життя і смерть, природа і людина, кохання і самотність — ось лише невелика частка мотивів його лірики.
8. Герой роману — людина сильної волі, відважна, яка не відвертається від небезпеки, а навпаки, іде назустріч бурям та тривогам, щоб знайти собі діло і заповнити неосяжну порожнечу свого духу, хоча б і діяльністю без певної мети. Його байдужість та іронія — більшою мірою світська звичка, ніж риса характеру.
