Складите Синквейн на тему Козацтво в 16 столетие.​

ответ:З чорнових варіантів творів В. Симоненка і зі спогадів його сучасників нам відомо, що над кожним своїм словом автор працював дуже уважно і багато, він по декілька разів доповнював, виправляв і переробляв написане, додавав необхідний ритмічний малюнок, якнайточніші слова і вирази.

Коли я вперше дізнався про подібну манеру складання В. Симоненком поетичних творів, я був щиро вражений. Адже його поезії настільки легко читаються, що кожна з них вбирається на одному подиху. Складається відчуття, що будь-який вірш В. Симоненка написаний ним буквально «з льоту». Але якщо замислитися над сутністю поетичної творчості, стає зрозумілим, що кожний вид мистецтва, у тому числі й поезія, потребує тяжкої праці над кожним словом, кожним кольором і звуком. Навіть якщо у читача складається враження легкості і простоти, нескладної для сприйняття глибокого змісту і форми — це тільки свідчення незвичайного таланту автора. Одним з таких свідчень може бути поезія В. Симоненка «Лебеді материнства». Це зовсім невеликий за своїм обсягом твір, але за змістом він незвичайно глибокий. Сьогодні ці рядки вважаються хрестоматійними:

«За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

Образ матері, який створив у цій поезії автор, не розроблений докладно, не описуються якісь індивідуальні риси матері ліричного героя і навіть її зовнішність. Але твір настільки сповнений душевною чистотою і щирою любов’ю, що образ матері одразу ж оживає і постає в уяві читача. Твір дуже виразний, адже написаний він від імені матері, що дає своєму синові заповіт на все життя. Завдяки своїй силі поезія набуває водночас і загальнолюдського звучання, й українського національного характеру. Адже шанобливе ставлення до матері, як і до Батьківщини, притаманне будь-якому свідомому українцю, який поважає себе, свій рід і своїх пращурів.

Образ матері у поезії «Лебеді материнства» нерозривно пов’язаний з образом Батьківщини. Настрій цього вірша створюється не стільки через загальний зміст, скільки через зовсім незначні, на перший погляд, образи.

Я впевнений, що поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» є одним з найкращих поетичних творів української літератури усіх часів, а ще й заповітом автора, який може взяти за життєве кредо кожен з нас, який відтворює погляди поета на суспільний та громадський обов’язок гідного українця.

Объяснение:

Великий русский поэт и писатель Александр Сергеевич Пушкин родился в Москве 6 июня 1799г. С раннего детства Пушкин рос и воспитывался в литературной среде, так что можно с уверенностью сказать о том, что его будущее было предопределено. Отец Александра Сергеевича был ценителем литературы, имел большую библиотеку, дядя был известным поэтом, в гостях у которого часто бывали многие известные деятели литературы того времени.
Огромное влияние на будущего поэта оказала его няня, Арина Родионовна, которую поэт будет вспоминать всю свою жизнь и посвятит не мало литературных произведений.
В 1811-ом году отец и дядя решают отправить Пушкина в только что открывшийся Царскосельский Лицей. Роль Лицея в становлении личности трудно переоценить, именно там он начал писать свои первые стихи, познакомился и подружился с такими знаменитыми в будущем людьми как Иван Пущин, Вильгельм Кюхельбекер, Антон Дельвиг и многими другими. В 1814 году было опубликовано первое стихотворение тогда еще пятнадцатилетнего Пушкина «К другу стихотворцу».
После окончания Лицея в 1817 году Пушкин не вернулся в Москву, а переехал в Петербург, где поступил на службу в коллегию иностранных дел. И уже через три года, Пушкин дописывает свою знаменитую поэму «Руслан и Людмила».
За распространение эпиграмм на различных людей, вольных стихов, в 1820 году Пушкина отправляют в ссылку. В ссылке, в 1823м году поэт садится за написание романа «Евгений Онегин», который принесёт ему в будущем великую славу. За четыре года ссылки Пушкиным были написаны такие романтические южные поэмы как «Кавказский пленник», «Бахчисарайский фонтан», «Братья разбойники».

В 1824-ом году поэт находился в ссылке в своём имении – в селе Михайловское. Там он продолжал работу над «Евгением Онегиным», писал «Бориса Годунова», стихотворения. Находясь в ссылке Александр Сергеевич узнаёт о восстании друзей декабристов, многие из которых в последствии были казнены и отправлены в ссылку.
4 сентября 1826 года Николай 1 вызвал Пушкина в Москву, но свобода, дарованная царем, была недолгой, уже в 1828 году вышло постановление Государственного совета о надзоре над Пушкиным. В этом же году он самовольно уехал на Кавказ, где служили его друзья.
В 1830 году Пушкин посватался, а 1831 году женился на Наталье Гончаровой. Перед женитьбой он уехал в имение в Болдино, где вынужден был задержаться из-за карантина. Этот период в творчестве Пушкина называют Болдинской осенью, в течение которой он написал большое количество литературных произведений самых разных жанров, такие как «Дубровский», «Капитанская дочка» и многие другие.
8 февраля 1837 года Пушкин стрелялся на дуэли с Дантесом, был смертельно ранен и скончался 10 февраля в своем доме на Мойке.