1635 Жан-Батист Поклен (Мольєр) вступає в Клермонський колеж (нині ліцей Людовика Великого).
1639 Жан-Батист Поклен закінчує навчання ж в Клермонському коледжі.
1640 Жан-Батист Поклен вивчає право і отримує звання адвоката.
1643 Він відмовляється від посади королівського шпалерника і відкрив «Блискучий театр» в Парижі. Театр проіснував всього два роки і зазнав фінансовий крах
1645 Мольєр за борги потрапляє на кілька днів до в’язниці Шатле. Ті з акторів, хто не покинув Мольєра, виїжджають разом з ним в провінцію і приєднуються до бродячого трупі Дюфрена, якій протегує герцог д’Епернон. Він їздить зі спектаклями по всій країні цілих 12 років, трупа постає популярної
1662 трупа Мольєра і їхні італійські колеги переїхали в театр Пале-Рояль. В цьому ж році Мольєр одружився на Арманде Бежар, яка була на 20 років молодше нього.
1658-1673 Мольер пише найпопулярніші свої твори: «Смішні модниці», «Уявний рогоносець», «Міщанин у дворянстві», «Дон Жуан, або Кам’яний гість», «Тартюф» (п’єса була заборонена довгий час), «Мізантроп», «Уявний хворий». Його п’єси нещадно висміюють пороки людей: жадібність, лицемірство, святенництво.
1666 Відносини Мольєра і Арманди погіршилися настільки, що подружжя вирішує жити окремо.
1672 Здоров’я Мольєра погіршується.
1673 Жан-Батист Мольєр помер після спектаклю «Уявний хворий», в якому грав головну роль
Объяснение:
Только представьте себе, каково это - проснуться в один прекрасный день в стране, где вы никогда не были и в которой совершенно никого не знаете. Это невероятный опыт, который запомнится навсегда.
Перед посещением страны у нас складываются определенные стереотипы о заграничной жизни, которые зачастую разрушаются после поездки. И Англия - не исключение. Многие думают, что британцы черствые и нелюдимые. Но все как раз наоборот. Англичане довольно радушно принимают русских. Если вы когда-нибудь посетите эту замечательную страну, она навсегда останется в вашем сердце.
Я давно интересуюсь английской культурой, историей и народом этой страны. Мой визит дал мне хорошую возможность сравнить то, что я уже знаю об Англии, с реальной жизнью. Я благодарна судьбе, моим родителям и учителям, что в июле 2009 года, я посетила Англию. Этому предшествовали годы изучения английского языка, успешной сдачи международных экзаменов различного уровня, изнурительной поездки в Москву для оформления документов. Но в конце концов я с группой единомышленников в Англии. Эта страна просто удивительна, она очень поразила меня
