Найдите эпитеты и метафоры хоть вся теперь природа дремлет,
одна моя любовь не спит. твои движенья вздохи внемлет
И только на тебя глядит
приметь мои ты разговоры
помысль о мне наедине
брось на меня приятны взоры
и нежностью ответствуй мне
единым отвечай воззраньем
и мысль свою мне сообщи
Что с тем сравнится восхищеньем
как две сольются в нас души
представь в уме сие блаженство и ускоряй его вкусить
любовь лишь с божеством равенство
нам может в жизни подарить ​

Жив-був Моховик. І жив він у чарівному лісі. Був у нього приятель гриб Опеньок.
Якось вирішили вони піти з непролазного лісу. І вирушили у подорож. Звідки не візьмись з`явився їм по дорозі чудовий метелик і почав кружляти над ними, а потім раптово зник. Друзі вирішили наздогнати його і побігли назустріч сонячному променю, куди як їм примарилось полетів метелик. Так вони потрапили на сонячну галявину.
- А ось наш знайомий! – зрадів Маховик, побачивши метелика.
- Ага, ось ще один, другий, третій… - здивовано рахував Опеньок.
Приятелі ніколи не бачили стільки метеликів одразу. Їх було, мабуть більше ста. Вони стояли задерши свої шляпки догори, дивуються цим видовищем. 
Вони і не помітили як раптом на галявину вийшов величезний ведмідь. Він збирав ягоди і гриби. Першим його помітив Опеньок і дуже злякався. Він ніколи не бачив такого великого звіра, але йому багато розповідали про нього його старші брати, яких було чимало.
- Треба тікати – шепотів опеньок на вухо Моховику. Але наш герой розривши рота зацікавлено роздивлявся звіра. Він ніколи не бачив такого і не розумів, що той може бути небезпечним.
Метелик помітив, що його знайомі в небезпеці і вирішив їм до
- Біжіть за мною, я покажу вам безпечне місце. То було глибоке дупло. А коли ведмідь пішов геть, приятелі без перешкод повернулись додому.

С разбойниками Герда повстречалась в лесу, после того как рассталась с принцем и принцессой. Сначала маленькая разбойница не вызывает симпатии. Она очень развязна и капризна. Приказала Герде отдать ей понравившиеся сапожки и теплую муфточку. Обещала отдать ее на съедение разбойникам, как только Герда посмеет ее разозлить. Дразнила бедного оленя, проводя по его шее острым ножом. Но постепенно начинаешь понимать, что маленькая разбойница не такая уж и плохая. Наоборот, она на сочувствие, хотя и не хочет выглядеть доброй. А ее развязное поведение — всего лишь влияние среды, в которой девочка росла. Услышав рассказ Герды о ее приключениях и любви к попавшему в беду Каю, маленькая разбойница не скупится на доброту. Она отпускает северного оленя, который должен отвезти Герду в Лапландию. Она возвращает девочке теплые сапожки и даже дарит огромные, теплые рукавицы матери. Она снабжает Герду хлебом и окороком, чтобы та не голодала в дороге. Разве можно после этого назвать маленькую разбойницу злой и черствой, какой она кажется в начале сказки? Нет и еще раз — нет! Проявить такое сочувствие к чужой беде может только человек с добрым сердцем.