Маленькая деревенька в три дома, Зуяты, стоит между двух озёр. За деревней — крутой косогор, заросший густым лесом из ели и пихты, перемешанной с бузиной и малинником. Здесь, не опасаясь людей, живут разные звери и птицы. Селится в густолесье и куница с белой грудкой. Через несколько лет Белогрудка рожает кунят. Старательная и осторожная мать, куница бережёт детей, согревает своим телом и ловит для них дичь.
Объяснение:
В рассказе Виктора Астафьева "Белогрудка" раскрывается тема о бережном отношении к животным. Главный герой рассказа - белогрудая куница и её котята, а также мальчишки из деревни Вереино. Куница очень заботливая, старательная мать, которая очень любит своих детей. Мальчишки - вредные и непослушные, которые утащили всех котят к себе домой. Идея: рассказать читателем о важности животных, о заботе об окружающем мире. Мне было очень жалко куницу и их детей. Я бы никогда так не поступила.
Темою расказа стала зустріч двох колишніх однокласників на вокзалі. Їх з опису відразу стає зрозуміло, що "товстий" - людина багата: від нього пахло дорогими парфумами і він міг дозволити собі дорогий обід. Тонкий постає втомленим пасажиром, нав'ючених всілякими коробками і вузлами. Йому довелося нести їх самому, так як на носія не залишалося грошей.
У "товстого" і "тонкого" зав'язується розмова. З нього ми дізнаємося імена: Михайло і Порфирій. Тонкий Порфирій, що не скромнічая, хвалиться собою, своєю дружиною і сином. Він поринув у спогади, потім став викладати новини про себе, про те, що сталося в його житті з часу закінчення школи. Син Порфирія, якого представили Михайлу, не відразу зняв кашкет, щоб привітати приятеля батька, а тільки трохи подумавши (оцінивши, не нижче чи чин товстого чина його батька).
