Произведение горе от ума ОТ ​

В одном селе, возле Блудова болота, в районе города Переславль-Залесского, осиротели двое детей. Их мать умерла от болезни, отец погиб на Отечественной войне.
Мы жили в этом селе всего только через один дом от детей. И, конечно, мы тоже вместе с другими соседями старались им, чем только могли. Они были очень милые. Настя была, как золотая Курочка на высоких ножках. Волосы у нее, ни темные, ни светлые, отливали золотом, веснушки по всему лицу были крупные, как золотые монетки, и частые, и тесно им было, и лезли они во все стороны. Только носик один был чистенький и глядел вверх.
Митраша был моложе сестры на два года. Ему было всего только десять лет с хвостиком. Он был коротенький, но очень плотный, лобастый, затылок широкий. Это был мальчик упрямый и сильный.
"Мужичок в мешочке", улыбаясь, называли его между собой учителя в школе.
"Мужичок в мешочке", как и Настя, был весь в золотых веснушках, а носик его, чистенький тоже, как у сестры, глядел вверх.
После родителей все их крестьянское хозяйство досталось детям: изба пятистенная, корова Зорька, телушка Дочка, коза Дереза. Безыменные овцы, куры, золотой петух Петя и поросенок Хрен.
Вместе с этим богатством досталось, однако, детишкам бедным и большая забота о всех живых существах. Но с такой ли бедой справлялись наши дети в тяжкие годы Отечественной войны! Вначале, как мы уже говорили, к детям приходили их дальние родственники и все мы, соседи. Но очень что-то скоро умненькие и дружные ребята сами всему научились и стали жить хорошо.
И какие это были умные детишки! Если только возможно было, они присоединялись к общественной работе. Их носики можно было видеть на колхозных полях, на лугах, на скотном дворе, на собраниях, в противотанковых рвах: носики такие задорные.
В этом селе мы, хотя и приезжие люди, знали хорошо жизнь каждого дома. И теперь можем сказать: не было ни одного дома, где бы жили и работали так дружно, как жили наши любимцы.
Точно так же, как и покойная мать, Настя вставала далеко до солнца, в предрассветный час, по трубе пастуха. С хворостиной в руке выгоняла она свое любимое стадо и катилась обратно в избу. Не ложась уже больше спать, она растопляла печь, чистила картошку, заправляла обед, и так хлопотала по хозяйству до ночи.
Митраша выучился у отца делать деревянную посуду: бочонки, шайки, лохани. У него есть фуганок, ладило [1 - Ладило – бондарный инструмент Переславского района Ярославской области.] длиной больше чем в два его роста. И этим ладилом он подгоняет дощечки одну к одной, складывает и обдерживает железными или деревянными обручами.
При корове двум детям не было такой уж нужды, чтобы продавать на рынке деревянную посуду, но добрые люди просят, кому шайку на умывальник, кому нужен под капели бочонок, кому кадушечка солить огурцы или грибы, или даже простую посудинку с зубчиками – домашний цветок посадить.
Сделает, и потом ему тоже отплатят добром. Но, кроме бондарства, на нем лежит и все мужское хозяйство и общественное дело. Он бывает на всех собраниях, старается понять общественные заботы и, наверно, что-то смекает.
Очень хорошо, что Настя постарше брата на два года, а то бы он непременно зазнался и в дружбе у них не было бы, как теперь, прекрасного равенства. Бывает, и теперь Митраша вспомнит, как отец наставлял его мать, и вздумает, подражая отцу, тоже учить свою сестру Настю. Но сестренка мало слушается, стоит и улыбается. Тогда "Мужичок в мешочке" начинает злиться и хорохориться и всегда говорит, задрав нос:
– Вот еще!
– Да чего ты хорохоришься? – возражает сестра.
– Вот еще! – сердится брат. – Ты, Настя, сама хорохоришься.
– Нет, это ты!
– Вот еще!
Так, помучив строптивого брата, Настя оглаживает его по затылку. И как только маленькая ручка сестры коснется широкого затылка брата, отцовский задор покидает хозяина.
– Давай-ка вместе полоть, – скажет сестра.
И брат тоже начинает полоть огурцы, или свеклу мотыжить, или картошку окучивать.

Національне і глобальне в сучасній культурі

На сучасному етапі розвитку, напевне не знайдеться сфери суспільного

життя, котре не зазнало би впливу процесу глобалізації. І культура не є

винятком. Глобальні соціальні реалії нівелюють кордони національних

культур, їхні релігійні,політичні та етнічні традиції. З огляду на це теоретики

глобалізації задають слушне запитання – чи призведе прогресуюча

гомогенізація культур до їх сплаву в « глобальну культуру», або локальні

культури залишаться, зміниться лише контекст їхнього існування. Відповідь

на це запитання предпологає з’ясувати, що саме розуміється під глобальною

культурою. Отже мета нашої статі проаналізувати науковий дискурс з

особливостей становлення та існування глобальної культури.

Дослідження з даної проблематики викладені в працях таких вчених як

Аппадурай А., Бергер П., Гідденс Е., Ірхін Ю., Неклесса О., Робертсон Р.,

Смит Е.,Спайбі Т., Хантінгтон С.

В рамках статті ми зробимо короткий огляд двох протилежних концепцій

світової наукової дискусії з приводу глобальної культури. Представники

першого напряму ( Бергер П., Робертсон Р.,Спайбі Т.,Хантінгтон С.)

розглядають феномен глобальної культури як органічне следствие

універсальної історії людства, вступившего в 15 сторіччі в епоху

глобалізації, яка в свою чергу сприймається як процес стискання світу, його

перетворення в єдину соціокультурну цілісність[]. Один із засновників цього

підходу Робертсон Р. вважав, що глобалізація має декілька вимірів і один з

них це культурний, який в сутності є процесом світової експансії

стандартних символів, естетичних і поведінкових патернів, що продукуються

західними ЗМІ та транснаціональними корпораціями.[]Яскраво ілюструє цей

процес відверте висловлювання американського історика Стила Р.

«Культурний тиск за до Голлівуду та Макдональдсів відчутний у

кожному куточку світу, і цей тиск підриває інщі суспільства. Відрізняючись  

від інших загарбників, нас не задовольняє підлеглість всіх – ми наполягаємо

на тому, щоб вони стали схожими на нас.»[] Бергер і Хантінгтон прямо

заявляють, що глобальна культура американська за своєю ґенезою та

сутністю, але вона не пов’язана з історією США. Головним фактором її появи

та розповсюдження є англійська мова. Вони виділяють в ній два рівні

функціонування – елітарний та популярний. Елітарний рівень представлений

практиками,ідентичністю, віруваннями та символами міжнародного бізнесу

та клубами міжнародних інтелектуалів. Популярний рівень – це культура

масового вжитку. []

Спайбі Т. виділяє істотні частини без яких американська культура не

змогла би стати «першою всесвітньою, дійсно глобальною культурою»[] Це

передусім еволюція засобів комунікації – від вітрильних судів до розробок в

області аеронавтики; від електричного телеграфу до Інтернету; від радіо до

телевізійного і супутникового мовлення.

Принципово іншої позиції дотримується Сміт Е. Соціокультурна динаміка

образу глобальної культури трактується ним, як історія формування

ідеологічної парадигми культурного імперіалізму – тобто поширення

національних сентиментів та ідеологій до вселенських масштабів,

нав’язування їх в якості всезагальних цінностей та досягнень всесвітньої

історії.[] Тобто відбувається культурна експансія. В цьому контексті Ірхін Ю.

визначає характерні риси цієї експансії:

1.перенесення образу життя та орієнтації;

2.розповсюдження західної культури як універсальної, котра виключає інші

види культури;

3.бажання досягнути культурного внедрения політичних і інщих цілей;

4.однобічний поток інформації від «центру» до «перефирії»

5.формування в залежних країнах прозахідної культурної еліти, яка повинна

слугувати фундаментом належного впливу.

Головною перепоною для цієї експансії є історично закріплені національні

культури. «Одне слово, безчасова глобальна культура не відповідає поточним

потребам і не навіює спогадів. Якщо пам’ять — чільний момент в

ідентичності, ми не можемо побачити ні глобальної ідентичності в розвитку,

ні прагнень до неї, ані жодної колективної амнезії, яка б до замінити

наявні «глибокі» культури космополітичною «поверхневою» культурою.

Остання залишається мрією небагатьох інтелектуалів. Вона не зачіпає жодної  

струни серед величезної маси людей, поділених на звичні спільноти за

класом, статтю, регіоном, релігією і культурою».[]Концепція Сміта Е.

націлена на розвінчання авторитетного наукового міфу сучасності про

історичність феномену глобальної культури,органічність її структури та

функцій.[]

Объяснение: