Розказується про те, що в невеликому кварталі Гриніч-Вілідж почала лютувати пневмонія.
"У невеликому кварталі Гриніч-Вілідж, де вулиці химерно переплуталися, а плата за помешкання була низькою, художники заснували колонію. Студія Сью та Джонсі розташовувалася нагорі триповерхового будинку. Вони оселилися тут у травні, а в листопаді в колонії почала лютувати пневмонія, забираючи десятки життів. Джонсі, мініатюрна й тендітна, також захворіла. Вона лежала непорушно і дивилася у вікно на глуху стіну сусіднього цегляного будинку. Одного ранку лікар сказав Сью, що для одужання Джонсі замало гарного лікування та догляду, необхідно, щоб вона сама захотіла одужати.
Сью робила тушшю малюнок для оповідання в журналі і раптом почула тихий шепіт Джонсі. Вона дивилася у вікно і лічила, скільки листків утрималося на старому плющі, який до половини заплів цегляну стіну. "Коли опаде останній листок, я помру",— сказала вона. Сью вмовила хвору не дивитися у вікно, доки вона не закінчить малюнок, а для цього їй необхідно покликати старого Бермана позувати."
Объяснение:
https://www.ukrlib.com.ua/styslo-zl/printit.php?tid=5694 Скорочений переказ десь на сторінку.
Мольєр Жан Батіст у комедії "Міщанин-шляхтич" висміює дурість Журдена, який хотів вибратись у "вищий" світ. Автор намагається показати, наскільки низькою та дурною може бути навіть багата людина, яка вважає, що за гроші можна купити все, навіть розум. Автор висміює та засуджує не конкретну людину, а прагнення наслідувати життя вищого світу, при цьому нічого не роблячи для зміни внутрнішнього світу.
Головне не в титулі, не в костюмі, — стверджує Мольєр. Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.
Объяснение:
