Жили были старик со старухой,в землянке и с разбитым корытом.Однажды старик ловил рыбу, бросил невод 3 раза и на третий раз поймал он золотую рыбку. Рыбка сказала "отпусти меня и я выполню твое желание" он Просто отпустил рыбку. когда он рассказал об этом своей жене старухе, она сказала " дурачина ты, простофиля, попроси у рыбки новое корыто" старик вернулся к морю , позвал рыбку и она выполнила его желание. Дальше старуха попросила новую избу, рыбка выполнила. На третий раз старуха попросила быть дворянкой столбовою,и это рыбка выполнила. На 4 раз старуха захотела быть царицей, и это выполнила рыбка. На 5 раз Она захотела быть владычицей морской и чтобы рыбка ей служила. Сказал об этом старик рыбке, рыбка взяла и уплыла. Вернулся старик домой, а там опять его старуха у разбитого корыта.
Відповідь:
Пояснення:
Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до . Тільки такою може бути справжня людина.
Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.
Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це "справжня людина". Значить, боягузлива, підступна, зла людина є "несправжньою". То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.
Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.
