Традиционно сказочным является и сюжет: девочка собирала в лесу ягоды и заблудилась. Но это и вполне реальное событие. Наконец, в основе произведения лежит изображение борьбы добра и зла. Как и в сказке, добро побеждает: Митраша не только , но и осиливает матёрого волка, Травка находит нового хозяина, Настя раскаивается в своей жадности. Благополучный конец - главный элемент сказки. Сказка и быль одновременно присутствуют в тексте произведения Пришвина.
Это значит, что перед нами сказка-быль.
Сказка-быль - это рассказ, основанный на реальных событиях, но в данное повествование внесены элементы творчества.
В своём произведении М. Пришвин заставляет растения чувствовать и действовать - деревья стонут, рычат, а животных наделяет "мыслить" и "разговаривать" - лось, сороки, лисичка, волк рассуждают как люди, крики птиц ( вороны, кулик, глухарь, тетерева, сороки) переводятся на человеческий язык.
У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі «Джоконда». Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа». Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу — влада дозволяє кожному охочому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір-пересторога, попередження про катастрофу, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
