Відомо, з цим багато хто погодиться, що всі народи хочуть жити краще. Це проявляється у зв’язку з багатьма аспектами. Деякі бажають побудувати таку країну, яка буде дуже сильною на світовій арені. Інші, навпаки, бажають жити в країні нехай і не самій сильній, але багатій і такій, яка цікавиться власним населенням та бажає поліпшити якість його життя.
Загалом, цілі можуть бути різними, але в будь-якому випадку вони носять позитивний характер і забарвлення по відношенню до своєї країни.
Проте слід пам’ятати і про інший важливий аспект.
Одна справа хотіти жити в гарній країні, а інша справа – добитися цього. Часом це вкрай непросто. На шляху до цього суспільство кожного окремого народу стикається з низкою труднощів і неприємностей. Як мені здається, вирішити цю проблему можна лише одним шляхом. Є один базовий рецепт того, як зробити країну кращою.
Він полягає в тому, щоб її любити. Лише любов до власної батьківщини може мотивувати людину і суспільство розвиватися, ставати кращим та покращувати свою країну.
Дане питання розумілося абсолютно всіма розумними людьми. В Україні особливе місце серед них займали різні письменники: Тарас Шевченко,
Іван Франко та багато інших. Будучи в цілому більш грамотними і свідомими, ніж звичайні люди, письменники розуміли, що життя людини, його якість, безпосередньо залежить від того, як влаштована країна. Якщо країна влаштована так, що інтереси людини дотримуються, а вона сама цінується високо, то в такій країні, звичайно, комфортно жити.
Але, як уже говорилося, основа всього цього одна – любов до власної країни. Якщо вона є, то є і відчайдушна праця, пошуки усіляких можливостей і шансів поліпшити і зробити країну кращою.
Письменники, будучи ідеологами всього українського суспільства, робили все від них залежне, щоб прищепити українцям любов до власної батьківщини. Для цього вони написали безліч патріотичних творів, де оспівували прагнення наших предків до створення сильної і могутньої країни, показували подвиги українських героїв і всім цим намагалися донести до читача думку про те, що Україна повинна існувати, розвиватися, процвітати і ставати набагато кращою, ніж вона є.
Варто сказати, що письменникам вдалося зробити те, до чого вони так прагнули. Сучасні українці демонструють власний високий рівень патріотизму, бажання працювати на благо своєї країни. А все це тому, що вони люблять Україну. І ця любов активна, діяльна.
Вона відбувається, насамперед, через те, що українці пов’язують себе лише зі своєю країною і не хочуть її втрачати. І це дає впевненість у тому, що Україна буде розвиватися і ставати тільки краще.
Объяснение:
«Пиковая дама» - это мистическая повесть, написанная Пушкиным в 1833 году во время второй Болдинской осени в жизни писателя. В основе сюжета лежит история трех карт, которую рассказал Пушкину князь Голицын. Бабушка князя в молодости блистала в парижском обществе. Однажды она очень сильно проигралась в карты. И отыграться ее известный в те времена оккультист граф Сен Жермен. Он открыл княгине секрет трех карт, поставив на которые, она смогла вернуть свой проигрыш. Эта необычная история и стала каркасом повести А.С.Пушкина.
Хотя «Пиковую даму» положено считать повестью, многие литературоведы настаивали на том, что это все-таки рассказ. Они ссылались на то, что повествование ограничено одной сюжетной линей и небольшим количеством героев.
Трудно отнести повесть к какому-нибудь одному конкретному жанру. В произведении есть фантастические, готические элементы: тайна, старинный дом, роковые совпадения, призрак. И хотя произведение наполнено мистикой, но она в нем весьма субъективна и передана через ощущения и восприятия одного героя – Германна. Если же списать всю мистику на его болезненное состояние – пошатнувшеюся психику, то повесть приобретает не фантастический, а очень реалистичный поучительный характер.
Главный герой повести Германн – человек расчетливый, с холодным сердцем. У него есть капитал, но он не богат. Он редко делает ставки в игре, очень сильно боится проиграть. Однажды он узнает от Томского историю о трех беспроигрышных картах, секрет которых знает его бабушка. С тех пор Германн загорается одной лишь мыслью - узнать их. Для того, чтобы проникнуть в дом графини, он затевает роман с ее воспитанницей Лизой. Для Германна любовь к девушке – это всего лишь расчет, игра. Лизавета же, уставшая от властной опекунши, видит в Германне свою надежду на счастье.
Понимая, что старую графиню нельзя уговорить открыть заветный секрет трех карт, Германн берет в руки пистолет. Он не собирается убивать женщину, но хочет достигнуть своей цели, напугав ее смертью. В итоге графиня умирает от остановки сердца, а герой медленно начинает сходить с ума. После похорон к нему приходит призрак графини и как бы нехотя сообщает выигрышную комбинацию карт: «Тройка, семерка и туз». На эти карты он последовательно ставит деньги и выигрывает. В последний третий день он ставит весь свой капитал на туза, выпадает же дама пик, на лице которой он видит улыбку. В конце повествования мы узнаем, что герой, сойдя сума, беспрестанно повторяет одну лишь фразу: «Тройка, семерка и туз. Тройка, семерка и дама».
«Пиковая дама» - это очень поучительная повесть, которая на примере главного героя показала, как можно легко потерять себя в погоне за богатством.
Объяснение:
