«Не видно птиц. Покорно чахнет. » - одно из первых стихотворений поэта. Оно было написано осенью 1889 года. Ивану Бунину тогда в октябре исполнилось девятнадцать. Тем не менее сочинение производит впечатление завершённости, конкретности пережитого состояния, вкушается как бокал выдержанного коллекционного вина. Во вступительных строках про покорно чахнущий уставший пустой лес автор как будто смиренно принимает естественное завершение периода (ассоциируя лес с душевным состоянием), со светлой печалью отпускает эмоциональные пережитки пошлого. Несомненно, в этой печали есть доля глубокого наслаждения, звенящей в глубине разума радости свежих предвкушений.
Твір-роздум на тему"трагедія голокосту". Вірші Пауля Целана. Вірш"Фуга смерті".
1)Фуга-послідовне повторення однієї музичної теми кількома голосами.
Найбільш відомий вірш Целана"Фуга смерті"-вражає моторошно реальністю. Присвячена темі Голокосту"Фуга смерті" поєднує в собі кілька ліричних жанрів.
"Фугу смерті" написано верлібром.
Тема Освенцізму, тема особистої та суспільної трагедії;тема кохання німецького ката до золотокосої Маргарити;тема рівноправності і рівноцінності німців і євреїв;тема смерті і пам'яті-постійно повторюються в поезії.
Написавши" Фугу смерті", Целан заперечив тезу німецького філософа Теодора Адорно:"Писати вірші після Освенцізму-це варварство".Та жах Голокосту поет намагався виразити через недомовки, умовчування-аж до повного оніміння.
У"Фузі смерті" прочитується своєрідна трансформація біблійних образів і мотивів. Целан не перший намагався зобразити жахливі події поєднанням різних не тільки поетичних жанрів, а й видів мистецтва. Головний колір зображення у нього-сірий, навіть чорний-як попіл, як фашистська уніформа, нацистська свастика.
Ключова метафора поети-"Чорне Молоко світання"-це оксюморон. Молоко тут не дає життя,а забирає"-" Молоко смерті.
Українською мовою фірш"Фуга смерті" переклали:Микола Бажан, Василь Стус, Петро Рихло, Мойсей Фішбейн та Леонід Череватенко.
На жахливу реальність Освенцізму-це вказує й повторювальний метафора"могила в повітрі", у якій буде"лежати не тісно".
В уяві читача постають стовпчики диму, що піднімаються в небо над печами крематоріїв й несли з собою попіл невинно убитих жертв геноциду.
