Твір-міркування на тему «Листопад — ворота зими»
Листопад — ворота зимиЄ таке прислів’я: листопад — ворота зими. У народі цей місяць називають також падолист або напівзимник, адже саме він має з’єднати глибоку осінь з ранньою зимою. Це період, коли всі роботи закінчені, можна і дух перевести, відпочити. Листопад на Русі завжди був ситим місяцем, в будинку було багато їжі. Велику частину часу проводили в теплі, у печі. Наші предки вишивали, чинили зимовий одяг, займалися іншими хатніми справами.
Закінчується осінь, але ні-ні та й піднесе сюрприз — видасть такий погожий листопадовий день, що ошукані квіти й мошки боязко вилазять на світло: невже весна? Але, прийшовши в себе, листопад тут же починає проливати холодні сльози, а то і зовсім посипає сніжком, ховаючи сірість і убогість фарб під біле покривало. Робота у нього така — землю до зими готувати, грудень зустрічати.
Обличчя листопада ніби ластовинням вкрите. Він і пістрявий від листяного килима, і чорний, де земля гола. Як випаде сніг, але відлига перейде в наступ, він смугастий, зебровий. А коли, нарешті, зима осінь потіснить, сніг випаде — він білий.
Листопад — місяць, у якого напоготові й віз, і сани. Тому й кажуть: «Листопад — вересню онук, жовтню — син, а зимі — рідний брат». У цей час йде боротьба осені з зимою, тому холоднеча зі снігом часто перемежовується з періодами відносного тепла. Через нестійкий характер листопад часто порівнюють з березнем, адже обидва місяці відмежовують зиму від літа — березень за в гості весну, а листопад зачиняє ворота осені. Залишається зовсім трохи до зими.
Під цю пору з дерев опадає останнє листя, й ліс стає незатишним, непривітним. «У листопаді голо в саду», – говорить народна мудрість. Вже не так голосно співають пташки. Жива природа біологічно налаштовується на зимовий спочинок.
Дні стають ще коротше, а ночі — довгими-довжелезними та найтемнішими. Сіре небо плаче дрібним дощиком, дме холодний вітер. Смутна пора! Чекаємо зимових холодів…
И В СЛЕДУЙЩИЙ РАЗ НЕ НУЖНО ОБМАНЫВАТЬ ПО ПОВОДУ БАЛЛОВ
В произведении Д. Дефо "Робинзон Крузо" главный герой Робинзон Крузо, который остался человеком в трудных условиях.
Робинзона с детства тянуло к морю, и он мечтал стать моряком, но его отец хотел, чтобы тот стал судьей и поэтому проклял сына. Робинзон иногда жалел, что не послушался отца и сбежал из дома, ведь отец предупреждал, сколько испытаний ему придется пережить.
Первым испытанием Робинзона стал плен. Когда он плыл на корабле, на них напали пираты - мавры. Робинзон был в плену довольно долго, но там он научился хитрости. В конце концов он сбежал из плена, применив свою хитрость.
Самым тяжелым испытанием было попадание Робинзона на остров, где его ожидало очень много трудностей.
На острове любой человек может стать дикарем, но Робинзон с упорством боролся за жизнь. Хотя Робинзона и пугали трудности, он сумел совладать с ними.
Во-первых, Робинзона все время посещал страх, боязнь диких зверей, голода, нападения дикарей. Он боялся стать дикарем, опуститься до такого уровня.
Робинзон героически преодолевал все трудности своей одинокой жизни. Робинзон собрал всю силу воли и остался человеком в почти не выживаемых условиях.
На острове Робинзон мало того, что остался человеком, он заново пережил все этапы развития техники. Он построил себе дом, не упустив ни одну деталь, стал разводить стадо коз, у него были свои ячменные поля, он сделал себе прекрасное ограждение, не хуже китайской стены, и, самое главное, он стал верующим человеком, а ведь когда он убежал из родительского дома, он был глупым сопляком. Во всяком случае остров ему сделать себя личностью. Как говорится, нет худа без добра.
Я считаю, что Робинзон остался человеком благодаря своему труду, другой бы на его месте либо превратился в дикаря, либо лег и умер. Робинзону труд и умение справляться с трудными ситуациями.
Объяснение:
