Які епізоди роман Айвенго вам більше запам'яталось​

Кожної людини повинні бути Краса, Натхнення, Радість і Таємниця. Вони виховують і вивищують нашу душу, вони роблять нас Людьми, дають нам можливість творити і мріяти, сили прагнути до мети і боротися. У них ми черпаємо заспокоєння і надію, вони дають нам відчуття впевненості у нашому мінливому світі. Ця розповідь показує, що Краса, Натхнення і Радість – навколо нас, потрібно тільки придивитися, помітити їх і зрозуміти, що все не так погано, якщо ми можемо це бачити і відчувати. І Таємниця не тільки в тому, що Краса вічна, а ще і в тому, що вона – у всьому, що нас оточує, від величезного неба до маленького листочка, від крихітної квітки в траві до птиці в небі. І коли ми розуміємо, що це – назавжди, розуміємо і те, що не може бути все погано, що ще є чому радіти і чим надихатися. І це – вже щастя.На мене справила сильне враження саме картина Леонардо да Вінчі – «Мона Ліза дель Джоконда». Нечіткий зеленувато-сірий пейзаж у серпанку створює перспективу і загадковість, контрастуючи з темним одягом Джоконди, що, у свою чергу, підкреслює її обличчя, повне внутрішнього світла, ніжною сили і таємниці.Здається, що вона поза часом, тому що дізналася щось важливе, і тепер це оберігає її і дає надію і впевненість. Але Мона Ліза, незважаючи на м’яку посмішку, справляє враження дуже впевненої жінки, тільки впевненість ця непомітна і не показна,  просто це – невід’ємна частина її натури. Її обличчя полонить жіночністю і мудрістю, і не вікової, а жіночої, і це робить Джоконду еталоном жіночності ще на довгі роки, адже не дарма ж кажуть: «посмішка Джоконди».Мені і справді Джоконда здається вічною. Вічний пейзаж за її спиною, його сірувато-блакитна холодність і таємнича димка, вічні невимушені складки сукні Мони Лізи, вічна її м’яка, загадкова і нескінченно жіночна усмішка. Неначе вона існувала завжди, дивилася на людей з рами картини і терпляче чекала зміни століття. Чекала, поки людина повірить у себе, розкриє всі можливості свого тіла і розуму та стане вільною. Саме з таким настроєм і в таку епоху писав її Леонардо да Вінчі. І, судячи з мудрості і впевненості її погляду, цей день настане. А до тих пір Джоконда буде чекати в своїй терплячій мудрості, даруючи все новим і новим поколінням загадку своєї посмішки.Не дарма сказано, що той, хто не поважає свого минулого, не може будувати майбутнє. Культурні пам’ятники іноді – це єдине, що залишилося нам від наших предків. Пам’ятки старовини можуть багато розповісти і про історію нашого народу, і про його культурні традиції. Звичайно, правильно і повно розшифрувати їх можуть тільки фахівці, але це ж не значить, що ми не повинні поважати і берегти свідоцтва минулого.Виховання такої поваги та бережливого ставлення повинно входити в кожну загальноосвітню програму і мати місце в кожній родині, особливо зараз, коли відбувається становлення нашої молодої держави і нашої нації. Найчастіше зневажливе ставлення до історично цінних знахідок під час будівництва викликано стислими термінами, тому потрібно культивувати в громадянах пріоритет духовних цінностей над матеріальними. Історія не важливіше сьогодення і майбутнього, але вона їх супутниця, вона втілює те, що було, і те, чого не змінити. Її потрібно шанувати і вивчати. І ключ до неї найчастіше – саме пам’ятники культури, такі, як «Портрет пані Лізи дель Джоконди» Леонардо да Вінчі.

Френсис Моргал лениво прожигает свою жизнь, он поздно пробуждается, поздно завтракает, неторопливо занимается своими делами. Френсис находится в постоянном поиске занятия, которое ему по душе. Хороший знакомый его покойного отца узнает о том, что где-то спрятан клад главы семейства. Томас Риган знает точные координаты. А. Торресом была организована экспедиция к заветному кладу, хотя в его существование мало кто верит. Френсис так же приглашен для участия в поиске, потому что это необычное путешествие с должным вознаграждением.

Дорога сразу же начинается с приключений. На берегу Панамы, Френсису попадается незнакомая молодая девушка, которая ведет себя как будто они давние приятели. Она угрожает кладоискателю оружием, аргументируя это тем, что ему необходимо уезжать оттуда и никогда больше не появляться. Молодому человеку было это непонятно, он был настолько ошарашен, что следует ее советам. Дальше на пути Френсиса встречается мужчина, который ведет себя точно так же как незнакомка. В результате выяснилось, что молодой человек сильно похож на одного пирата. Два мужчины имеют общих родственников. Они вдвоем ищут клад.

В историю врывается любовный треугольник между Генри, Френсисом и Леонсией. Генри и Френсис вынуждены податься в бега, потому что их обвиняют в убийстве из-за сходства с нападающим. Также ранее Генри был осужден по ложному обвинению в убийстве. Френсису необходимо вернуться домой по рабочим делам, но Леонсия, девушка которая имеет к Френсису симпатию, уговорила его остаться.

На пути к кладу экспедицию поджидает масса трудностей и опасностей, не обошлось без трагических случаев. Кладоискатели, пройдя через гору, попадают в долину с враждебным племенем. Они собираются их убить, во избежание этого, кто-то должен жениться на королеве. Френсис предлагает себя, потому что хочет сохранить отношения Генри и его возлюбленной. Брак Леонсии и Генри невозможен, потому что они кузены.  Компании удается завладеть сокровищами, которые Френсису разобраться со своими долгами. Молодой человек потерял в перестрелке жену и может жениться на любимой девушке. В романе описана история любви, которая сопровождается опасностью и приключениями.

Источник: Краткое содержание Лондон Сердца трёх за 2 минуты пересказ сюжета