Проблема батьків і дітей, мабуть, буде вічно хвилювати людство. Адже батьки, проживши життя, набувши чималого досвіду, намагаються направити життя своїх дітей у певне русло, при цьому не завжди прагнуть зрозуміти, що в цьому житті потрібно їхній дитині. їх часи їм здаються кращими, вони не хочуть сприймати зміни в житті, їм важко пристосуватися до нових умов, і як наслідок — непорозуміння з дітьми. У свою чергу, діти вважають себе розумними, дорослими, самостійними, не хочуть прислухатися до мудрих порад батьків. Проблема батьків і дітей піднімалася в багатьох творах світової літератури, в різні часи вона інтерпретувалася по-різному. Своєрідно представив цю проблему Олексій Коломієць у своїй п'єсі "Дикий Ангел".
У праці і покорі виховував своїх чотирьох дітей головний герой п'єси Платон Микитович Ангел. На перший погляд про нього можна подумати, що він людина скупа, черства, егоїстична, у якої все до копійки розраховано. Але далі читач розуміє, що це не так. Він просто привчає дітей до праці, самостійності, відповідальності за свої вчинки, прагне виховати їх чесними і справедливими, адже його діти по батькові Платоновичі, тому він має відповідати за "їх діла", за честь і совість роду. Він не покладає відповідальності за виховання дітей на школу, міліцію, як це робить його сусід Крячко, тому іноді буває жорстоким, але заради майбутнього щастя дітей. Так, він виганяє з дому Павлика за те, що той, не маючи твердого ґрунту під ногами, одружився. На його думку, якщо син вже готовий на такий серйозний крок, то він повинен якось і утримувати сім'ю. Але Ангел має свої принципи: не можна купувати любов дітей, треба бути з ними справедливими. Старшого сина Петра Платон Микитович змушує визнати свою помилку, якої той припустився на роботі, хоча це коштувало великих непорозумінь між ними, а до того ж і втрати Петром роботи, пільг, квартири. Але Ангел знає, що помилки часто бувають фатальними, і не хоче, щоб його син був винним перед людьми. Федорові батько ставить ультиматум: розібратися в своєму особистому житті.
Але діти Ангела виховувалися справжніми людьми. І хоча спочатку вони ображалися на батька, не розуміли його, то з часом життя їм доводить правильність батьківської науки. Павлик повертається з роботи на Півночі змужнілою, самостійною людиною з почуттям власної гідності. Федір завдяки ультиматуму батька знаходить щастя в особистому житті. Петро з чистою совістю починає нову кар'єру, до нього повернулася жінка, а батько збирає гроші на приватизовану квартиру. Діти вдячні батькові за його виховання, і, мабуть, так же будуть виховувати своїх дітей.
П'єса "Дикий Ангел" О. Коломійця відкриває перед читачами нові шляхи до щасливого розв'язання проблем, що виникають між представниками різних поколінь.
Учась в университете, он был влюблен в девушку по имени Варенька. Однажды в масленицу на балу у губернатора он увидел ее отца – полковника Петра Владиславовича, который вызвал у него настоящее восхищение. Сам Иван Васильевич на балу танцевал только с Варенькой, а когда хозяйка вечера попросила полковника пройтись в мазурке с дочерью, он, вместе с другими гостями, восторженно наблюдал за ними.
После бала Иван Васильевич никак не мог уснуть, поэтому решил прогуляться по городу. Как-то так получилось, что он оказался около дома Варенькиного отца. Недалеко от дома он увидел толпу и подошел ближе, чтобы посмотреть, что там происходит. Оказалось, что это солдаты прогоняли сквозь строй дезертира. Наблюдал за всем происходящим отец Вареньки, который требовал, чтобы солдаты не жалели дезертира и с силой опускали палки на его спину. Когда полковник увидел Ивана Васильевича, то не показал, что они знакомы.
Это событие никак не могло выйти из головы рассказчика. Он долго думал над тем, как относиться к тому, что он увидел. И именно это повлияло не только на то, что он не смог поступить на службу, но и на его чувства к Вареньке, так как, видя ее, он сразу же вспоминал и сцену увиденного им наказания.
