ответ:
обънеїда" — твір епічний. у цій поемі розповідається про події давньої минувшини, про визначних історичних та міфологічних осіб, але розповідається в жартівливому (бурлескному) тоні. до того ж усі герої переодягнені в український одяг. тож це травестійна, набагато осучаснена поема. створена вона іваном петровичем котляревським — зачинателем нової української літератури, за мотивами одноіменної поеми вергілія.
після зруйнуваня трої греками молодий троянський цар еней, "забравши деяких троянців, осмалених, як гиря, ланців, п'ятами з трої накивав", щоб збудувати нове царство в італії. був він "парубок моторний і хлопець хоть куди козак, удавсь на всеє зле проворний, завзятіший од всіх бурлак", з яких, власне, і складалося його військо. енеєві козаки слухали свого отамана і любили його, бо він хоч іноді і був до них суворий (взяти хоча б епізод з вивченням троянцями латинської мови), але частіше був добрий: радився з деякими, наприклад, з невтесом, якого котляревський прозвав охрімом (з ним він не тільки радився, але й слухався його), не скупився на могорич, збори починав, "горілку, пиво, мед і брагу поставивши перед ватагу", бігати по вечорницях і пиячити дозволяв скільки завгодно, та й сам не відставав від своїх вояків, з якими йому довелося розділити усі пригоди під час тривалої подорожі: і дворічне гостювання в карфагенської цариці дідони, проведене в бенкетуванні і гулянках, і поминки батька в сицилії, проведені так само, і підпал флоту одразу після поминок, і усі шторми і бурі на морі, в яких він втратив багато друзів, і війну в італії, коли, закінчивши тривалу мандрівку, прибув туди. а деяких зустрів навіть у пеклі і в раю.
під час усього походу боги втручаються в дії енея і тих, хто його оточує. жінка головного бога зевса (у римлян — юпітера) юнона (богиня шлюбу) "енея не любила — страх" і тому завжди намагалася йому дошкулити. це вона підмовила еола, бога вітрів, щоб він влаштував бурю на морі, під час якої еней би загинув з усім своїм військом, але тут еней переміг, пообіцявши, що "я нептуну півкопи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих". це юнона підіслала богиню розбрату іріду (автор назвав її ніжним українським ім'ям — ірися) на сицилію, щоб та намовила жінок влаштувати пожежу, але "враг не всі човни забрав", бо пожежу згасив дощ. це юнона зіштовхнула троянців з латаниями, з якими вони вже налагодили дружні стосунки, але зевс нарешті її осмикнув, вона облишила енея за умови, "щоб латинське плем'я удержало на вічне врем'я імення, мову, віру, вид", і тоді еней переміг турна. до богів еней ставиться залежно від обставин: коли треба, молиться, приносить жертви, дякує під час успіху, а під час невдачі може "і в рот, і в ніс", зокрема зевса, котрий за нього так вболіває.
зевс — це цар, що може вгамувати навіть оскаженілу юнону, яку слухають навіть такі високопоставлені керівники, як еол. а нептуна тут зображено не як всемогутнього царя морів, а як чиновника-хабарника, яких було так багато на україні під час написання цієї поеми. якби юнона дала хабаря більше від енея, він би його втопив.
добре видно, що і. п. котляревський написав цю поему не для того, щоб висміяти грубість, неосвіченість, як осипов у своїй "вергилиевой энеиде, наизнанку", і вже ні в якому разі не для того, щоб оспівати завойовницьку політику риму. він просто хотів викрити хижацьку натуру українських панів і чиновників. і це йому вдалося.яснение:
ответ:
в повести «капитанская дочка» пушкин нарисовал яркие образы. описывая поступки героев, их отношение к окружающим, их внешность, передавая мысли и чувства, писатель создает у нас четкое представление об их характерах, то есть об их внутренних качествах.
одним из персонажей произведения является маша миронова — дочь коменданта белогорской крепости. во время первой встречи с ней мы видим обыкновенную девушку: «круглолицая, румяная, с светло-русыми волосами, гладко зачесанными за уши». робкая и чувствительная, она боялась даже ружейного выстрела. во многом ее робость и стеснение вызваны ее образом жизни: она жила довольно замкнуто, даже одиноко.
из слов василисы егоровны мы узнаем о незавидной судьбе девушки: «девка на выданье, а какое у ней приданое? частый гребень, да веник, да алтын с чем в баню сходить. хорошо, коли найдется добрый человек; а то сиди себе в девках вековечной невестою». но маша отвечает отказом на предложение швабрина стать его женой. чистая, открытая душа ее не может принять замужества с нелюбимым человеком: «алексей иваныч, конечно, человек умный, и хорошей фамилии, и имеет состояние; но как подумаю, что надобно будет под венцом при всех с ним ни за что! ни за какие благополучия! » брак по расчету для нее немыслим, окажись она хоть в самом тяжком положении. маша искренне полюбила петра гринева. и она не скрывает своих чувств, открыто дав ему ответ на его объяснение: «она безо всякого жеманства призналась гриневу в сердечной склонности и сказала, что ее родители будут рады ее счастью». однако она ни за что не соглашается выходить замуж без благословения родителей жениха. маше нелегко было отдалиться от петра андреевича. чувства ее были все так же сильны, но гордость, честь и достоинство не позволяли ей поступить иначе после того, как она узнала о несогласии его родителей на этот брак.
горькая участь ждет девушку впереди: родители ее были казнены, а ее спрятала в своем доме попадья. но швабрин силой забрал машу и посадил под замок, заставляя выйти за него замуж. когда же наконец приходит долгожданное спасение в лице пугачева, девушку охватывают противоречивые чувства: она видит перед собой убийцу своих родителей и в то же время своего избавителя. вместо слов «она закрыла лицо обеими руками и упала без чувств».
пугачев отпустил петра с машей, и гринев отправил ее к родителям, которые хорошо приняли девушку: «они видели благодать божию в том, что имели случай приютить и обласкать бедную сироту. вскоре они к ней искренно привязались, потому что нельзя было ее узнать и не полюбить».
ярко раскрывается характер маши мироновой после ареста гринева. она сильно переживала, так как знала настоящую причину ареста и считала себя виновной в несчастьях гринева: «она скрывала от всех свои слезы и страдания и между тем непрестанно думала о средствах, как бы его спасти». сказав родителям гринева, что «вся будущая судьба ее зависит от этого путешествия, что
она едет искать покровительства и у сильных людей как дочь человека, пострадавшего за свою верность», маша отправляется в петербург. она решительно настроена добиться освобождения любимого, чего бы ей это ни стоило. встретившись случайно с императрицей, но не зная еще, кто эта женщина, маша открыто рассказывает ей свою и причины поступка гринева: «я знаю все, я вам все расскажу. он для меня одной подвергался всему, что постигло его». именно в этой встрече по-настоящему раскрывается характер скромной и робкой девушки безо всякого образования, нашедшей, однако, в себе достаточно силы, твердости духа и непреклонной решительности, чтобы отстоять правду и добиться оправдания своего ни в чем не виновного жениха. вскоре ее вызвали ко двору, где и объявили об освобождении петра андреевича.
прочитав произведение, мы понимаем, что образ маши мироновой был дорог и близок автору. она олицетворяет собой, наряду с татьяной лариной, пушкинский идеал женщины — с чистой, хоть и немного наивной душой, добрым, отзывчивым сердцем, верной и способной к искренней любви, ради которой она готова идти на любые жертвы, совершать самые смелые поступки.
подробнее - на -
объяснение:
