дружба й кохання в альпийській і​

Казахстан единственная страна, где за эти годы не была пролита кровь на межэтнической почве. По словам Пириева, во многом это заслуга Елбасы, ежегодно выступавшего со своими Посланиями и различными программами.

«Невозможно говорить о политическом прогрессе и экономическом взлете, пока не будет стабильности в обществе. И мы отмечаем День благодарности, потому что старшее поколение об этом знает, вспоминает. Молодое поколение казахстанцев должно знать и чтить свою историю. Было тяжело, когда в Казахстан депортировали представителей других этносов. Были и холод, и голод, был реальный кризис — не тот, что сейчас. Несмотря на это, народ сплотился и все трудности, будучи единым сплоченным народом Казахстана. Мы благодарны казахскому народу, принявшему нас на своей земле», — сказал председатель филиала ОО «Общество турков Казахстана «Ахыска».

Авторство слів пісні «Ой під вишнею…», як свідчить більшість літературних джерел, належить засновнику нової української літератури, авторові «Енеїди» та «Наталки Полтавки» Івану Котляревському.

Однак є цікаві літературознавчі розвідки, що свідчать про те, що І.П. Котляревський лише впорядкував один із варіантів народної пісні й увів його до свого безсмертного твору, а сама пісня є дійсно народною. Деякі натяки на авторство зашифровано в самому пісенному творі.

Якщо придивитися до перших літер початкових рядків – вийде ОСІП (Йосип). Ця пісня, найімовірніше, стала народною десь у ХVІІ- ХVІІІ столітті (доба Бароко). Такі словесні іграшки (акровірші тощо) були на той час дуже модними. Очевидно, автор розважився. Погодьтеся, дуже вдало! Пісня живе вже кілька століть.