"Антитеза в рассказе Набокова "Гроза".1.5 страници

Стихотворение «Я вас любил: любовь ещё, быть может…» часто называют маленькой повестью о неразделённой любви, хотя в нём всего лишь восемь строк. Но только по-настоящему гениальный поэт мог создать такое вдохновенное произведение.Одни литературоведы полагают, что стихотворение адресовано блестящей светской красавице Каролине Собаньской, другие сходятся во мнении, что оно посвящено Анне Олениной, в которую Пушкин был влюблён.Не всегда важно анализировать стихотворение, опираясь на биографию автора, потому что в любовной лирике создается условный поэтический образ лирического героя. Не всегда его можно отождествлять с автором, но лирический герой является носителем его взглядов, отношения к людям, к жизни.Жанр стихотворения — обращение. Это разговор лирического героя с любимой.Тема стихотворения — любовь. Любовь неразделённая и безответная, поражающая нас своим благородством.Для передачи глубины своего чувства Пушкин использует самые разнообразные средства выразительности языка. Трижды в начале строк повторяется фраза: «Я вас любил».Такой композиционный приём называется анафорой.
Важно заметить, что все глаголы в стихотворении даны в форме времени — поэт понимает невозможность вернуть прежние чувства. Глаголы про шедшего времени ещё более усиливают ощущение безвозвратно ушедшего счастья. И только один глагол использован в настоящем времени: «не хочу печалить вас ничем».

Геракл — син бога Зевса та смертної земної жінки Алкмени. Того дня, коли Геракл мав з'явитися на світ, Зевс заприсягнувся на зібранні богів, що немовля із його потомків, яке народиться цього дня перше, володарюватиме над Мікенами й іншими народами. Але дружина Зевса Гера пішла на хитрість. Вона затримала народження Геракла і прискорила появу Еврисфея. Так помстилася Гера Зевсові за його зраду. А спокутувати цей гріх довелося Гераклу. Щоб стати безсмертним, він змушений був служити слабкому, кволому боягузу впродовж дванадцяти років та здійснити дванадцять подвигів (два з них Еврисфей не зарахував). Геракл: дістав шкуру немейського лева, вбив лернейську гідру, вполював керинейську лань, приніс в Мікени ериманфського вепра, очистив Авгієві стайні, перебив стимфалійських птахів, привів критського бика, перегнав у Мікени кобилиць Діомеда, здобув донькам Еврисфея пояс цариці амазонок Іпполіти, пригнав у Мікени череду корів велетня Геріона, приніс золоті яблука Гесперид, здійснив подорож у підземне царство, щоб привести Еврисфею його сторожа — пса Цербера.

Для здійснення цих подвигів потрібні були неабиякі сила, відвага, кмітливість. Гераклу й справді притаманні усі ці якості. До речі, ім'я "Геракл" означає "уславлений герой". Його подвиги стали улюбленою темою античного мистецтва. Відома статуя Геракла Фарнезе роботи Глікона. Епізоди з життя героя надихали на творчість відомих скульпторів, художників.

Ім'я "Геракл" має ще одне значення: "завдяки Гері". Дійсно, все своє життя герой мав протистояти ненависті і заздрощам дружини Зевса і, мабуть, завдяки їй прославився. Шлях від героя до божества нелегкий. Але ж це є той шлях до ідеалу, якого так прагнули давні греки. Мені здається, що й кожен із нас має стати на цей шлях.