Юність - пора першої закоханості, а інколи й справжнього кохання. Багато письменників - і класиків, і сучасників - присвятили свої твори цьому прекрасному почуттю. Але справжнім шедевром на всі віки залишається п’єса В.Шекспіра «Ромео і Джульєтта», яку він написав у 1595 році.
Сюжет, в якому почуття повністю поглинає пристрасних у відчаї й радості, опалених гарячим сонцем півдня юних закоханих із Верони, що віддаються любовному пориву всім своїм єством, хвилює вже не одне покоління юних читачів. Автор показав, як кохання починає поступово змінювати Ромео і Джульєтту. Юнак звільняється від меланхолії, показної пристрасті та вдаваних страждань. Він розуміє, що кохання – це великий дар долі, тому відчуває відповідальність за Джульєтту, котра відкрила йому своє серце. Ніжно й водночас впевнено Ромео веде свою обраницю під вінець. Вони не опираються коханню, а лише підкорюються закону природи. Питання про правомірність почуття для них не існує. Для Шекспірових героїв розлука страшніша від смерті. Крім проблеми кривавої ворожнечі між сім’ями Монтеккі і Капулетті, автор порушує ще й інші проблеми: виховання, ролі церкви в житті суспільства, стосунків між батьками і дітьми, між молодими людьми тощо. Такі самі проблеми хвилюють людей і сьогодні.
Тож літературна година, проведена працівниками відділу абонементу за твором В.Шекспіра 19 травня для учнів НВК №5, викликала справжню зацікавленість юних читачів, відкрила перед ними світ справжніх почуттів та високу майстерність автора в їх змалюванні. Присутні також відкрили завісу в царство музи Кліо, подумки перенісшись в далеке ХVI століття. І, щоб краще пізнати творчість Шекспіра, віртуально відвідали його батьківщину
Я
Я
Объяснение: Он рано остался один, его стихи о природе, земле, об окружающей нас природе, думаю что он и не мечтал и не рвался к славе, она сама его нашла, он жил чтоб писать и нести людям весть о красоте окружающей нас природы, он жил для народа, как бы это сейчас не звучало он был настоящим живым человеком, а не ботом
