По-перше, як би парадоксально це не звучало, саме суспільство створює такого собі ідола, якому в подальшому сліпо довіряє.
По-друге, автор проводить хронологію створення
цахеса. Все розпочинається із повного захоплення, яке невдовзі перетворюється в страх перед ідеалізованим деспотом та тираном.
Гофман ні в якому разі не висміює нікчемність та потворність цієї істоти. Він в першу чергу ставить перед собою мету розкрити очі самому суспільству, показати, що саме воно є причиною через яку й появляються на світ, такого роду «паразити». Тому й не дивно, що край в якому панує Цахес, існує буз відчуття любові та відданості.
На жаль, сьогодні кількість таких поганих людей зростає. Вони ніколи не відмовляють собі ні у чому. А суспільство лише кориться, не маючи почуття важливості самих себе. Тому потрібно боротися із цахесами, постійно висміюючи їх та показувати їх нікчемність перед силою духу людей.
