В состав семьи Ростовых входят семь персонажей – они ближайшие кровные родственники (исключение – Соня). Кроме того, два персонажа имеют непосредственное отношение к этой семье, хотя не являются родственниками – Борис и Митя.
Рассмотрим детальнее героев, входящих в состав семьи.
Во главе семейства стоит Илья Андреевич Ростов – «бойкий, веселый, самоуверенный старичок». Он не отличается экономностью «редко кто умел так на широкую руку, хлебосольно устроить пир, особенно потому, что редко кто умел и хотел приложить свои деньги, если они понадобятся на устройство пира». Он мягкий и доверчивый человек, многие не упускают возможности воспользоваться этим моментом. Наталья Ростова – жена Ильи Андреевича. Она «была женщина с восточным типом худого лица, лет сорока пяти, видимо, изнуренная детьми, которых у ней было двенадцать человек. Медлительность ее движений и говора, происходившая от слабости сил, придавала ей значительный вид, внушавший уважение». Вера Ростова «была хороша, была неглупа, училась прекрасно, была хорошо воспитана». Очевидно, что, несмотря на всю старательность, она была нелюбимой дочерью. Скорее всего, это было связано с тем, что девушка не была проявлять добрые чувства по отношению к другим, она была злая и черствая душой: «ты никогда никого не любила; у тебя сердца нет, ты только madame de Genlis (это прозвище, считавшееся очень обидным, было дано Вере Николаем), и твое первое удовольствие – делать неприятности другим». Она была очень красива внешне, но «улыбка не украсила лица Веры, как это обыкновенно бывает; напротив, лицо ее стало неестественно и оттого неприятно». Девушка не любит когда кто-то берет ее вещи: «Сколько раз я вас просила, – сказала она, – не брать моих вещей, у вас есть своя комната. – Она взяла от Николая чернильницу».
Николай Ростов
Николай Ростов – второй по старшинству ребенок Ростовых. Он милый и добрый человек, но в отличие от своего отца, в нем присутствует доля предусмотрительности и благорассудства. Николаю чужда женитьба из-за денег: «мысль о женитьбе на богатой наследнице, которую ему предлагали его родственницы, была ему противна».
Однією з важливих проблем драми Г. Ібсена "Ляльковий дім" є проблема багатства і бідності. Але ця проблема є важливою лише в ключі іншої, не менш важливої і значущої. Багатство — це, в першу чергу, влада, яка надає особистості більше можливостей реалізуватися у житті. Від того, якими моральними принципами послуговується особистість, залежать її вчинки, ставлення до людей. Проте не можна сказати, що бідна людина позбавлена можливості бути особистістю та реалізовувати свої потреби та природні нахили. Ф. Шпільгаген писав: "В мені живе любов до свободи і непохитна рішучість не дати нікому себе поневолити; ніколи не схилити своєї голови, коли проти цього протестує моя совість; жити так, як сам життя я розумію, і йти лише тим шляхом, що я його собі обрав, хоч яким би він складним був, не даючи нікому жодним підлещуванням, жодними погрозами звести себе з цього шляху". Ті самі принципи сповідувала головна героїня драми "Ляльковий дім" Нора. Чому п'єса має назву "Ляльковий дім"? Для з'ясування цього питання не зайвим було б ще раз нагадати, хто така людина і що таке лялька. Отже, людина — це "суспільна істота, що має свідомість, володіє членороздільною мовою, виробляє і використовує знаряддя праці; особистість як втілення високих інтелектуальних і моральних властивостей". Лялька — "дитяча іграшка у подобі людини; макет фігури якоїсь істоти, зроблений з будь-якого матеріалу; безвольна людина або людина, якою розважаються". Нора називає себе постійно лялькою, хоча їй хочеться бути завжди людиною. У її житті було два чоловіки, яких вона любила і, навіть, боготворила — батько і чоловік. У скрутну хвилину життя перед
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
