Каждый человек в определенном возрасте пытается понять, каким образом устроен мир, какие ценности важны для него, что значит, быть самостоятельным, взрослым? Над этими вопросами задумывается Саня — главный герой рассказа В.Г. Распутина «Век живи — век люби». Размышления подростка о самостоятельности заставили меня задуматься над данной проблемой.
Мальчик начинает жить самостоятельно, он делает то, что раньше вызывало неприязнь (полет грядки каждый день, готовит обед, ходит в магазин). Ощутив себя взрослым, он решает отдать три рубля на выпивку местному жителю Митяю, хотя тот об этом не просил. Саня самостоятельно принимает решение и идет в лес за ягодами с ночевкой в тайге.
Но будут ли все эти действия признаками самостоятельности? Сомневаюсь. Саня же делал то, что делали окружающие его взрослые: полол грядки как бабушка, давал деньги, как папа, собрался в лес, как делали это дачники и деревенские жители.
Свою взрослость и самостоятельность Саня проявил и когда Митяй выкинул его ягоду, оказавшуюся ядовитой. Дядя Володя преподносит мальчику плохой урок, он не собирается предупредить его сразу в поезде, что пользоваться оцинкованным ведром, когда собираешь голубицу нельзя.
Мужчина поступает цинично: дожидается, когда радостный Саня принесет ягоды из леса на станцию. Может показаться, одухотворенность, восторженность и чувство гармонии с природой у мальчика убиты, но, я думаю, это тоже «прививка» самостоятельности: Саня понимает, что все люди разные, не все хотят добра и мира. Но нужно стараться понять и их тоже. Именно поэтому название произведения звучит как наказ: человек должен беречь в себе эту гармонию и чувство прекрасного, быть добрым к людям и миру вопреки любым сложностям.
«Чорнильне сердце» аналіз Автор – Корнелія Функе Рік написання – 2003 Жанр – роман В повісті «Чорнильне серце» К. Функе утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості та світу загалом. Провідна тема роману «Чорнильне серце» – жага до читання. У книзі утверджується магія слова й привабливість читання. Окрім традиційного казкового сюжету про боротьбу добра і зла, у творі порушується багато актуальних моральних проблем: дружба і любов, стосунки батьків і дітей, прощення і відповідальність за свої дії. Незважаючи на те, що події роману відбуваються в наш час, у творі жодного разу не згадується про комп’ютер і про телевізор. Усе відбувається довкола шарудіння книжкових сторінок.
У романі «Чорнильне серце» розповідається про палітурника й книголюба Мольтімера Фольчарта (для родичів Мо) та його дочку, дванадцятирічну Меггі. Через виняткові здібності батька з ними трапилися надзвичайні пригоди. Давно, коли Меггі була ще маленькою, Мо читав своїй дружині Терезі одну цікаву книжку так виразно, що її персонажі раптом ожили в реальному світі. А сама Тереза разом із двома її кішками дивним потрапила в середньовічний книжковий світ. Через 10 років після тих подій біля будинку Мо та Меггі з’явився незнайомець, якого батько називав «Вогнеруким». Той незнайомець попередив про небезпеку: інший книжковий персонаж, оживлений за до читання — Капрікорн і його банда намагаються заволодіти останнім примірником книжки, щоб оживити страшну істоту — Тінь і назавжди залишитися на Землі. Незважаючи на всі спроби Мо та його родини втекти й сховати книжку, ворогам удається їх схопити. Однак виявляється, що Меггі успадкувала магічний дар батька. За до мистецтва слова, яке здатне творити дива, їй удалося перегорнути сторінку, завдяки чому Капрікорна та його поплічників було «зачитано» назад у книжку, а матір повернено додому. Герої роману переживають багато пригод. Події розвиваються стрімко й непередбачувано, але любов до книжок і творча уява допомагають Меггі, Мо й Елінор подолати всі небезпеки.
