Відповідь:
Пояснення:
Невігластво і грубість: «Послухай, якщо ти цю секунду не перестанеш, клянусь, я вліплю тобі такий ляпас, який ще ніхто на світі не отримував ». «Щоб його лихоманка замучила, цього розбійника кравця!» … «Це ще що? Нy і нахаба! ». У цю побутову, звичну для Журдена манеру висловлюватися деколи вклинюються слова іншого характеру, вимовляючи які Журден хочеться похизуватися своєю освіченістю, але, не розуміючи їх значення, вживає невпопад, що створює комічний ефект: «Мовчати, кажуть вам. Обидві ви невігласи. Вам невтямки, які це мені дає пре-ро-га-тиви ». Чесне слово, я й не підозрював, що ось вже більше сорока років говорю прозою. Тяга до дворянства Г-жа Журден: Ти збожеволів на всіх цих примхах, благовірний. І почалося це у тебе з тих пір, як ти здумав водитися з важливими панами. Г-н Журден: У тому, що я займаюся важливими добродіями, видний мій здоровий глузд: це не в приклад краще, чим водитися з твоїми міщанами.
ответ:Васютка был сыном рыбака. Его с детства обучали рыболовству в водах реки Енисей. Когда река поднялась, вся рыба ушла, и Васютка вместе с бригадой рыболовов отца начали жить в избушке, когда-то построенной научной экспедицией.
Пока рыболовы чинили сети, Васютка ходил в лес и собирал кедровые орехи, ведь бригада их очень любили. Однажды Васютка ушёл слишком далеко в лес, он бежал за глухарём. Благо, мама Васютки по обычаям дала ему с собой хлеб и спички. Пробыв в тайге три долгих дня, мальчик наконец выбрался к берегу реки Енисей. Но перед этим, он нашёл небольшое озеро, где жила белая рыба. Когда наконец мальчик попал домой, он показал рыбакам то самое озеро. Вот и привилось название - Васюткино озеро.
Объяснение:
