нужны ответы на эти вопросы ​

Главной в семье рассказчика была, фактически, бабушка. Она управляла всем. Дедушка дома часто отсутствовал, т. к. находился на заимке, где выращивал рожь, овёс, картошку. Дедушка никогда и ни на кого не шумел, работал неторопливо, но очень податливо. Работа по дому в основном лежала на бабушке. Внука своего она держит в строгости «бабушка только кричит да ещё нет-нет да подаст — у неё не задержится» . Разоблачив обман, она «срамит» и «обличает» внука. Больше всего её огорчает не то, что она попало в неловкое положение, а то, «в какую бездонную пропасть ввергло меня плутовство» . Сама она очень честная, когда соседка возвращает ей долг, она пересчитывает деньги и лишние возвращает. Она, труженица, не может равнодушно смотреть, как сосед лениво греется на солнышке, и она указывает ему на дела, которые он, по её мнению, должен сделать. Честным и трудолюбивым пытается вырастить она внука и потому дарит ему пряничного коня только, когда видит, что внук раскаялся в обмане.

Аліса — семирічна дівчинка, якій наснилися пригоди в підземній Країні чудес і Задзеркаллі, де вона зустрілася з різноманітними казковими і фантастичними персонажами, що живуть по своїй особливій логіці і весь час спантеличують розумну юну вікторіанку. Будучи втіленням всіх дитячих вікторіанських чеснот: чемності, привітності, скромності, стриманості, серйозності, відчуття власної гідності, Аліса одночасно зберігає в собі ту безпосередність і душевну відвертість. Світ нонсенсу, куди потрапляє Аліса, часто дратує її, дивні персонажі, з якими вона зустрічається, як правило, прискіпливі, дратівливі і образливі, проте їй вистачає здорового глузду, щоб примиритися з ситуацією, зуміти перевести розмову на іншу тему, дивуючись дивацтву світу, що відкривається перед нею, одночасно приймати його таким, як він є. Адже незважаючи на всю його дивність і уявну нез’ясовність, у світі Чудес і Задзеркалля царює своя бездоганна логіка. Це світ, де все розуміється буквально, де метафора позбавляється свого переносного значення, внаслідок чого каламбур таким навіть не відчувається, де парадокс виявляється результатом бездоганної логічної побудови. У забавних же пародійних віршах, що рясно зустрічаються в тексті, в знайомих за оригіналом логічних і граматичних зв’язках раптом виявляються зовсім інші, а то й просто безглузді слова.