Сочинения на тему кто виноват в трагедии дуброского​

Данной работе рассматриваются возможности использования гендерного подхода при анализе русской классической литературы на примере романа И.С. Тургенева «Отцы и дети».Гендерный подход в науке основан на идее, что важны не биологические различия между мужчинами и женщинами, а культурное и социальное значение, которое этим различиям придает общество [1]. Гендерный подход в изучении литературы выполняет корректирующую функцию, так как, выявляя недостаточность традиционных установок и подходов, он деконструирует сложившиеся интерпретационные стереотипы, заставляет по-новому взглянуть на классические произведения. Задача нашей работы – подвергнуть гендерному анализу роман И.С. Тургенева «Отцы и дети», а именно провести исследование образа женщины-эмансипе Евдоксии Кукшиной. В феврале 1856г. И.С. Тургенев чуть не поссорился с Л.Н. Толстым, который весьма не лестно высказался по поводу Ж. Санд [2]. Тургенев горячо вступился за Ж. Санд, пропагандировавшую в своих романах идеи женской эмансипации. Но известно, что еще в 1854 году в повести «Два приятеля» Тургенев создал карикатурный образ эмансипированной женщины, которая стала предшественницей псевдонигилистки Кукшиной в романе «Отцы и дети». Это противоречие наталкивает на вопрос об отношении Тургенева к женщинам-эмансипэ? Во-первых, он известен как большой охотник до женской красоты и ее ценитель. Во-вторых, он создал образ “тургеневских девушек” - самоотверженных, искренних, решительных, не боящихся любить (Елена в “Накануне”, Наталья в “Рудине”, Лиза в “Дворянском гнезде”). Тургенев старался быть объективным в изображении своих героев, но его Кукшина изображена отнюдь не в беспристрастных тонах. Так почему же?Традиционная версия трактовки образа Кукшиной, которая рассматривается в школе, заключается в общем в утверждении, что Евдоксия – лишь пародийный фон для Базарова. Но разве недостаточно было «мужского» фона (Ситникова)? И откуда взялась злая ирония по отношению к женскому персонажу? Тип Кукшиной не укладывается ни в один из общепризнанных в XIX веке женских стереотипов, исследованных Ю.М. Лотманом [3]: это не девушка-ангел, не женщина-ведьма и не женщина-героиня. Что раздражает Тургенева в «истинной эмансипэ»? Наша первая версия заключает предположение о личных, тайных мотивах создания образа этой героини. На наш взгляд, за образом Авдотьи Кукшиной скрывается реальный прототип, а именно Авдотья Яковлевна Панаева. Личность её примечательна. Гражданская жена Н.А. Некрасова, участница будней

Дядько том — негр, спочатку раб сім’ї шелбі, потім раб гейлі, потім його господарем стає сент-клер, і останній — саймон легрі. головний герой роману. чесний, добросердечний, благочестивий, вразливий. реплік тома в романі не так вже й багато, проте всі вони підкреслюють, що том — глибока особистість. змінив світогляд багатьох героїв, їх ставлення до рабів. еліза — мати гаррі, проданого разом з томом. вирішує бігти разом з сином, зрештою виявляється разом з чоловіком і сином в канаді. сім’я шелбі: джордж шелбі — син подружжя шелбі, молодий господар. у дитинстві дружив з томом, вчив його грамоти. згодом знаходить вмираючого тома, ховає його і відпускає всіх своїх рабів. в силу своєї молодості, джордж імпульсивний, рвучкий, емоційний. містер шелбі — старий господар. дуже любив і цінував тома як цінного працівника, але був змушений його продати. помирає в кінці розповіді. місіс шелбі — господиня. любить сина і чоловіка, також цінувала тома і дуже не хотіла, щоб чоловік продав його. справжня леді, розумниця і красуня. сім’я сен-клер: огюстен сен-клер — господар. легковажний, але лояльний і справедливий. добре поводиться зі своїми слугами. азартний, легкий на підйом, розумний і дотепний. часом саркастичний. мав пристрасть до алкоголю, але згодом, після розмови з томом, кидає пити. огюстен рідко навідується до церкви, чим дуже незадоволена його дружина, марі. він пояснює це тим, що йому там нудно, хоча насправді він давно зневірився в бозі. купивши тома, огюстен багато що переглядає в своєму житті — кидає пити, стає більш вдумливим, стриманим. ненавидить рабство і хоче звільнити всіх своїх рабів. прислухається до думки тома, часом радиться з ним. обожнює свою дочку єву, дуже страждає, коли та помирає. гине від удару ножем. евангеліна «єва» сен-клер — єдина дочка господарів. юна, але дуже глибокодумна, розважлива дівчинка. обожнює всіх слуг, особливо меммі і тома. просить батька, щоб той звільнив їх. вихована аристократкою, єва начисто позбавлена ​​егоїзму; за словами її батька, «зло не пристане до єви». співчуття, милосердя — це все про неї, меммі називає її «янголятком». рано помирає від туберкульозу. всі сумують і по єві, від слуг до батька. марі сен-клер — господиня, дружина огюстена. егоїстична, показно-релігійна жінка, повна протилежність своєї дочки і чоловікова. істерична, безладна. іпохондрик. постійно на все скаржиться, не терпить, коли їй суперечать. піднімає руку на своїх слуг, чого не дозволяє собі огюстен і тим більше єва. після смерті чоловіка і доньки розпродає всіх слуг. офелія — ​​кузина огюстена, двоюрідна тітка єви. родом з нової ії. ненавидить рабство, але недолюблює негрів. сувора, дисциплінована жінка. все робить своїми руками, не до слуг, чим викликає здивування і недовіру на півдні. цілеспрямована, справедлива леді. але і їй не чужі співчуття, милосердя. чесна, пряма. не любить марі, обожнювала єву. огюстена любить з дитинства, хоч і вважає його легковажним і необов’язковим. огюстен подарував їй дівчинку — негритянку по імені топси. офелія виховує її, відвозить в вільні штати і там звільняє її. альфред сен-клер — рідний брат огюстена, повна йому протилежність. деспотичний, жорсткй. насмішкуватий. має сина енріка, схожого на нього самого; той зовсім не схожий на єву, але дуже її любить.