Відповідь:
1)алегорії: море – Всесвіт
порівняння – краю батьківського мури, короновані і горді; образи-символи: образ галери (човна) – символ людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке розчарування свiтом; галерник – людина у Всесвіті; метафори: О святе іспанське море, криваве море; море цілує, не вбиває сум; полісиндетон –нагромадження у фразі сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу:
Ти могло б південні води Перлами перевершити! Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову.
2)наявність героя, який утілює роздуми письменника про світ та долю, життя;
3) До святого Іспанського Моря
4)Вірш проникнутий жалем за життям на свободі. Читаючи поезію ми гаємо, що для героя ніби зупиняється час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того, як він жив до того як потрапив у полон, батьківський край, який не стирається з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Надія -це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти, і вірити, що тебе чекають вдома. Досить похмурий пейзаж натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькими людьми. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що можливо, він так і не побачить рідних.
5)Але ти німуй, о море, Якщо смерть її забрала;
6)криваве море,
7)Настрій у творі доволі сумний то му, що головний герой перебуває у полоні далеко від своєї любові
8)Ти ж бо є те саме море, Що прибоями цілує Краю батьківського мури
Герой дуже сумує за своею рідною землей з сумом та настроєм розлуки
9)Чітка внутрішня структура. Сонет призначений для втілення певного змісту: боротьби протилежних відчуттів і думок.
главное отличие «лишнего человека» Обломова от «лишних людей» Онегина и Печорина заключается в том, что последние отрицали общественные пороки в действии – реальных делах и поступках (см. жизнь Онегина в деревне, общение Печорина с «водяным обществом») , тогда как первый «протестовал» на диване, проводя всю свою жизнь в неподвижности и бездействии. Поэтому если Онегин и Печорин – «нравственные калеки» в большей степени по вине общества, то Обломов – преимущественно по вине собственной апатичной натуры.
Кроме того, если тип «лишнего человека» универсален и характерен не только для русской, но и зарубежной литературы (Б. Констан, А. де Мюссе и др.) , то, рассматривая особенности социальной и духовной жизни России XIX века, можно отметить, что обломовщина – явление сугубо русское, порожденное действительностью того времени. Не случайно Добролюбов видел в Обломове «коренной, народный наш тип» .
Итак, в романе И. А. Гончарова «Обломов» образ «лишнего человека» получает свое окончательное воплощение и развитие. Если в произведениях А. С. Пушкина и М. Ю. Лермонтова раскрывается трагедия одной человеческой души, не нашедшей своего места в обществе, то Гончаров изображает целое явление российской социальной и духовной жизни, получившее название «обломовщина» и вобравшее в себя основные пороки одного из характерных типов дворянской молодежи 50-х годов XIX века.
