Объяснение:
Я стаю нiби меншим, а навколо бiльшає, росте i мiниться увесь свiт: i загачене бiлими хмарами небо, i одноногi скрипучi журавлi, що нiкуди не полетять, i полатанi веселим зеленим мохом стрiхи, i блакитнава дiброва пiд селом, i чорнотiла, туманцем пiдволохачена земля, що пробилася з-пiд снiгу.
I цей увесь свiт трiпоче-мiниться в
моїх очах i вiддаляє та й вiддаляє лебедiв. Але я не хочу, щоб вони одлiтали вiд нас. От коли б якимсь дивом послухали мене: зробили круг над селом i знову пролетiли над нашою хатою. Аби я був чародiєм, то хiба не повернув би їх? Сказав би таке таємниче слово! Я замислююсь над ним, а навколо мене починає кружляти видiння казки, її нерозгаданi дороги, дрiмучi пралiси i тi гуси-лебедята, що на своїх крилах виносять з бiди малого хлопця.
Хоч Михайлик був з бідної сім'ї він був життєрідасним хлопчиком. Він дуже любив своїх рідних. Хоч в декількох ситуаціях він був халамидником , але цю рису він підхопив у свого дідуся. Зараз ми можемо думати мов би чоботи мені куплять. а в той час чоботи були дорогими і не кожен міг собі позволити. тому й хлопчик не міг ходити у школу. Але він був самоучкою ві коли його тато привів у школу він знав майже усе крім таблички множення.
