С творчеством А.С. Пушкина. Мне он нравится по нескольким причинам: его произведения читаются очень легко и интересно, Александр Сергеевич писал как для детей так и для взрослых. Как же можно не любить творчество в стихах. Сказки Пушкина приводят меня в восторг. Вы читали сказу: "Сказка о царе салтане"? Если нет, то обязательно прочитайте. Именно в этой сказке затронулись нравственные ценности, такие как вежливость и терпение. А вы вообще знаете, что такое нравственные ценности? Я вам расскажу. Нравственные ценности это - общепринятые правила поведения, обусловленные человеческими принципами. Так, что-то мы отошли от темы. Так вот о чем я, к примеру многие согласятся со мной, что вытерпеть тех девушек было легко, а особенно с их ужасным характером. Вот вам и пример как зависть губит человека. А на этом я и закончу за внимание!
Объяснение:
Объяснение:
Гейзел Грейс Ланкастер, 16-річна дівчина-підліток з раком щитоподібної залози, який поширився на легені, відвідує групу підтримки для хворих на рак дітей з волі своєї матері. Під час одного з таких зібрань Гейзел зустрічає 17-річного підлітка на ім'я Огастас Вотерс, який через остеосаркому втратив ногу. Огастас відвідує зібрання групи, щоб підтримати свого друга Айзека, який втрачає зір через рак. Після зустрічі у підлітків зав'язується дружба. Огастас за Гейзел до себе додому, де вони зближуються ще більше під час перегляду фільму та діляться своїми переживаннями щодо пережитих ними захворювань. Після цього вони домовляються прочитати улюблені романи один одного: Огастас дає Гейзел «Ціну світанку», а вона рекомендує йому «Царську неміч» — роман, написаний Петером Ван Гаутеном, про дівчину Анну, яка страждає від раку. Після того, як Огастас закінчує читати її книгу, він засмучується, дізнавшись, що роман обривається без завершення. Гейзел пояснює, що таємничий автор припинив писати після публікації роману і з тих пір про нього нічого невідомо.
Тиждень потому Огастас розказує Гейзел, що він вистежив помічницю Ван Гаутена, Лідавей, і через неї йому вдалося розпочати електронне листування з самим автором. Гейзел звертається до Ван Гаутена з питаннями щодо неоднозначного фіналу роману і долі матері Анни. Ван Гаутен все-таки їй відписує, пояснюючи, що відповісти на питання Гейзел він зможе лише особисто. Дівчина пропонує матері організувати поїздку до Амстердаму, але вона їй відмовляє через нестачу фінансів та медичні обмеження лікарів. Пізніше, на пікніку Огастас дивує Гейзел квитками в Амстердам, які він купив за рахунок благодійного фонду. Гейзел з нетерпінням чекає на зустріч з Петером Ван Гаутеном.
Вже в Амстердамі Огастас признається Гейзел у коханні. Крім того, підлітки нарешті зустрічаються з Ван Гаутеном, але залишаються шокованими від усвідомлення того, що він є підлим п'яницею.
Огастас признається Гейзел, що у нього рецидив раку. Закохані висловлюють свою любов і підтримку один одному. Після повернення додому стан здоров'я хлопця різко погіршується. Побоюючись смерті, Огастас за Айзека та Гейзел на репетицію власного похорону. Незабаром Огастас помирає. Після цієї травматичної події Ван Гаутен з'являється на похороні хлопця, щоб вибачитися перед Гейзел.
Гейзел дізнається, що Огастас таємно від неї писав продовження «Царської немочі». Дівчина отримує листа від Лідавей з прикріпленими додатками історії Огастаса. Хлопець написав, що на цьому світі ми не вибираємо, буде нам боляче чи ні, але можна обрати, хто зробить нам боляче, і що він задоволений своїм вибором та сподівається, що вона теж. Книга завершується зізнанням Гейзел, що вона теж.
