1. Позначте хронологічні рамки епохи Середньовіччя:

А) І – Х ст.; Б) ІІ – ХІ ст.; В) V – Х V ст.; Г) V – Х VІ ст.

2. Позначте, який вид літератури переважав у добу Середньовіччя:

А)світська; Б)клерикальна; В)лицарська; Г)героїчний епос.

3. Із скількох рядків складаються бейти:

А)з двох; Б)з чотирьох; В)з шести; Г)з восьми.

4. Із скількох бейтів складаються газелі:

А)від трьох до дванадцяти; Б)від двох до чотирнадцяти;

В)від шести до десяти; Г)від чотирьох до п’ятнадцяти.

5. Кого з поетів називали «царем філософів Заходу і Сходу»?

А)Гафіза; Б)Рудакі; В)Омара Хайяма; Г)Лі Бо.

6. Хто з поетів у своїх віршах писав про наступні проблеми: утиски селян, туга жінки за чоловіком, який пішов на війну, гіркота від розлуки з другом:

А)Гафіз; Б)Ду Фу; В)Омар Хайям; Г)Лі Бо.

7. Улюбленим жанрами трубадурів були:

А)героїчний епос і поема; Б)канцона і сирвента; В)повість і роман; Г)ода й елегія.

8. Найвідомішим оспівувачем «кохання віддалік» був:

А)Бертран де Борн; Б)Рудакі; В)Омар Хайям; Г)Джауфре Рюдель.

​

надеюсь

Объяснение:

Николай Михайлович Карамзин — замечательный; поэт, прозаик и историограф. Он открыл своим соотечественникам «Историю государства Российского». Благодаря многолетнему титаническому труду Карамзина, русские люди узнали о самых отдаленных временах становления страны. Его труд — это не сухие факты и цифры, а жизнь во всем ее многообразии. Карамзин систематизировал, обобщил и художественно оформил колоссальный материал, накопленный летописцами. Писатель сумел донести до современников великий дух патрий отизма и самоотверженности первых «строителей» государства русского.

Но Николай Михайлович начинал свою деятельность литератора не с исторического жанра. Он привнес в Россию сентиментализм. Его повесть «Бедная Лиза» явилась новым этапом на пути развития русской литературы. После классицизма с характерными для него ограничениями и ходульными героями, сентиментализм явился настоящим откровением. Писатель раскрывает внутренний мир героев, их чувства и переживания. Это уже не слепки с людей, а сами живые и реальные герои.

«Милая Лиза! Я люблю тебя!», и сии слова отозвались во глубине души ее, как небесная, восхитительная музыка; она едва смела верить ушам своим и...— Эраст узнал, что он любим, любим страстно новым, чистым, открытым сердцем». Автор заставляет читателей сопереживать героям, жить их радостями и горестями.

Развивал в своем творчестве Карамзин и жанр исторической повести: «Наталья, боярская дочь», «Марфа-посадница» и другие. Отдал дань Николай Михайлович и поэзии:

Веют осенние ветры

В мрачной дубраве;

С шумом на землю валятся

Желтые листья.

Поле и сад опустели,

Сетуют холмы,

Пение в рощах умолкло —

Скрылися птички...

Странник печальный, утешься:

Вянет природа

Только на малое время;

Все оживится.

Его стихи многотемны: он писал о любви и природе, перемене человеческих чувств и о государыне. Не лишены, философского смысла его эпиграммы:

Что наша жизнь? Роман — Кто автор? Аноним.

Читаем по складам, смеемся, плачем... спим.

В небольшой фразе отражена философия жизни, Ее Многообразие.

Что есть жизнь наша? — Сказка.

А что любовь? — Ее завязка;

Конец печальный иль смешной.

Родись, люби — и Бог с тобой!

Работал Карамзин и в публицистическом жанре. Его статьи: «О книжной торговле и любви ко чтению в России», «Что нужно автору», «О любви к Отечеству и народной гордости» могут вполне соотнестись с нашим временем, они не менее актуальны для нас, хотя написаны в начале девятнадцатого века. Это лишний раз подчеркивает талант Карамзина, его умение заглянуть в суть вещей, которая мало меняется со временем. Карамзин — наш классик, а ее ценности вечны; наследие Николая Михайловича Карамзина — доказательство тому.

1. Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
     І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
     Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
     Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
     Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.