нига про бойца" ("Василий Теркин") Александра Твардовского стала народной книгой во время войны, потому что ее автору удалось рассказать о войне устами солдата, на котором всегда держались и будут держаться величие России и ее свобода. Даже такой сверхстрогий ценитель, как И. А. Бунин, откровенно враждебно относившийся к советской литературе, восхищался "Теркиным" и талантом его автора. Особенности военного времени определили художественное своеобразие поэмы: она состоит из отдельных глав, сюжетно не связанных между собой ("На войне сюжета нету", - говорит автор), каждая из которых повествует о каком-то эпизоде из боевой жизни главного героя. Такая композиция произведения вызвана еще и тем, что оно печаталось во фронтовых газетах, на отдельных листовках, и читатель не имел возможности следить за сюжетом - кто его знает, попадет ли к нему "продолжение" истории Тёркина, ведь война есть война, тут загадывать нельзя...
Досконале володіння мовою - це не тільки знання вигадливих слів, це можливість у будь-який момент відповісти на яке завгодно питання, навіть якщо відповідь на яке ти незнаешь, це коли вчитель зачаровує своєю промовою, коли людина може впевнено пояснювати свою думку, і мало того ще й переконати співрозмовника.
Успішні люди володіють словесною імпровізацію і тому можуть відповісти на всяке питання, вони починають із далека, це дає їм перевагу над іншими людьми тобто, додатковий час.
У наш час просто необхідно досконало володіти мовою. Володіння мовою це не дар - це навик, якому необхідно завзято навчатися, тільки тоді, терплячи невдачі, ви досягнете бажаного результату. Одна з цитат великого Бернарда:
"Моя слава росла з кожною моєю невдачею."
Усе життя необхідно навчатися та розвиватися, це головний секрет успішних людей, паралельно з красномовністю дуже важливо вміти й слухати:
"Навчився говорити - значить виріс, навчився мовчати - значить порозумнішав." (Бернард Шоу)
Отже із цього можемо зробити висновок, досконале володіння мовою дуже важлий навик не тільки успішних людей, але й для звичайних людей.
