ответ:1.Слово учнів про письменника
Джеймс Олдрідж - видатний англійський письменник ХХ століття. Він народився 10 липня 1918 року в глухому селі австралійського штату Вікторія в родині англійця - корінного лондонця, якого доля закинула в далекі краї. Незабаром родина переїхала в маленьке містечко Суон Хілл.
Джеймс народився і виріс у інтелегентній родині. Його батько- Уїльям Томас Олдрідж -скромний, невибагливий у побуті, був людиною освіченою, редагував місцеву газету. РодинаОлдріджів любила життя, була закохана в природу, захоплювалася літературою та мистецтвом. Заробіток батька був невеликий, його ледве вистачало, щоб прогодувати сім’ю ( Джеймс був п’ятою дитиною Олдріджів).
“ Тривалий час молоко й масло були розкішшю в нашому домі... - згадував письменник.- Усі бакалійні товари, як-от цукор і чай, купувалися в дуже обмеженій кількості, що не перевищувала найсуворішого мінімуму.”
Якщо навчання у школі батько ще міг оплатити, то про вищу освіту діти могли тільки мріяти.
За традицією, майбутній письменник отримав одразу три імені – Гарольд, Едвард, Джеймс , і у родині його спочатку називали Гарольдом, але йому це ім‘я не подобалося і вибрали –Джеймс. Хлопчик дуже любив рибальство, весловий спорт, полювання.На все це потрібні були гроші, і він підробляв. Одного разу він поставив собі мету: купити сідло для свого поні. Коли він з великими труднощами заробив потрібну суму, батько був змушений віддати поні молочнику, якому родина багато заборгувала. Для Джеймса, як він потім писав, “це був день справжнього відчаю”. Джеймсу все-таки пощастило вступити до Мельбурнського комерційного коледжу. Щоб мати можливість навчатися вдень, юнаку доводилося працювати ночами в газеті.
У 1938 році майбутній письменник переїздить до Англії, де вступає до Лондонської Економічної школи. Він продовжує співробітничати з англійськими газетами. Як кореспондент Олдрідж побував у багатьох країнах: Греція, Фінляндія, Норвегія, Корея, Єгипет, Франція, Італія, Радянський Союз.
За своє письменницьке життя Джеймс Олдрідж написав романи “Справа честі”, “ Морський орел”, “Дипломат”, “Мисливець”, “Герої пустинних горизонтів”, “Не хочу, щоб він помирав”, “Останній вигнанець”, “Син чужої землі”, збірки оповідань та новел “Про багатьох людей”, “Золото й пісок”. Всі його твори об’єднує мужність автора, який говорить сувору правду про сучасний світ, про шляхи та перспективи його розвитку. Джеймс Олдрідж показує читачу болі свого часу –війни, екологічні проблеми, продажність, підлоту, підступ політиків - і змушує людину усвідомити не тільки свою причетність до історії, але й відповідальність за долю людства.
Объяснение:
В своем произведении Пушкин отразил жизнь и быт всего русского народа своего времени. Образы, описанные поэтом, достигают особой глубины и раскрывают характеры жителей той эпохи. Женские образы в романе «Евгений Онегин» раскрыты особенно поэтично и многогранно.
Новаторство Пушкина
Белинский высоко оценил все произведение, назвав его «Энциклопедией русской жизни». Описание женских образов критик отметил как отдельное достояние творчества Пушкина. Он называет работу Пушкина настоящим подвигом, ведь Александр Сергеевич не только показал «главную» сторону общества в лице Онегина и Ленского, но также очень поэтично воспроизвел образ русской женщины.
Женские персонажи Пушкина типичны, и в то же время особенны. Он очень ярко описывает характеры, тонко подмечает детали. Белинский говорит об исключительности Татьяны, но называет ее олицетворением русской женщины. Новаторство Пушкина состоит в том, что именно он первый осмелился описать образ женщины именно с такой точки зрения.
Образ Татьяны
Татьяна Ларина – центральная героиня романа. Она обладает беспечностью, юностью, наивными и романтичными чертами характера. Именно это делает ее особенной и прекрасной. Пушкин описал образ простой русской девушки, из семьи провинциального дворянства. Изображая Татьяну, он не идеализирует ее. Она росла одинокой и погруженной в себя, не спешит открывать свое сердце каждому встречному. Попав в светское общество она разочаровывается – ей становится скучно от пустых разговорах столичных дворян. Ее интересует красота души, а не модные тенденции. О жизни она судит не по реальности, а по прочитанным книгам.
Татьяна нарисовала себе образ идеального возлюбленного. Но в реальности любовь приносит ей лишь страдания. Даже став светской дамой, Татьяна не теряет своей непосредственности. Но даже за одним столом с первой городской красавицей, ничуть не уступает этой светской даме.
Любовь к Онегину раскрывает в Татьяне самые лучшие качества: решительность, честность, прямоту. Глубина и сила ее чувств делают ее смелой и готовой на все ради любви.
В сцене последнего разговора с Онегиным образ Татьяны раскрывается во всей красе, показывая ее самые лучшие качества. Несмотря на свою любовь, она пренебрегает ей ради долга и выполнения своих женских обязанностей перед будущим мужем. «Но я другому отдана и буду век ему верна» – прямо заявляет она Онегину, которого давно любит до глубины души.
Сам Пушкин не скрывает своего теплого отношения к героине. На протяжении всего произведения, автор награждает ее словами «идеал», «милая», отражая свое личное отношение к качествам героини.
Остальные женские образы в романе
Помимо образа главной героини, автор интересно нарисовал и другие женские образы. Ему достаточно нескольких слов, чтобы раскрыть черты характера матери Татьяны, ее сестры, няни. Мать Татьяны – женщина, которая еще в молодости подверглась долгу перед обществом, выйдя замуж за нелюбимого. Сестра Татьяны Ольга легко увлекается, но быстро забывает о своих увлечениях. Ольга, как и ее мать найти счастье в той жизни, которую диктует ей общество.
Есть в романе и другие женщины, но Пушкин не акцентирует на их образах большого внимания, обрисовывая лишь теми чертами, которые необходимы для описания общественной жизни.
