Із давніх давен постає
Питання людства: «Хто ми є?»
І «Звідки ми?», й «Куди йдемо?»
Про все це в 1 міфах ми вчимо:
Як із хаосу виник світ,
І як людський почався рід.
Існує версія стара
У єгиптян про бога 2 Ра ,
А у слов’ян же 3 Сварог -
Створив весь світ і весь народ.
Індійці ж всі, святі і грішні,
Уклінно Брахмі, Шиві й Вішну
Несуть подяки словеса
За землю, й воду, й небеса.
Та добре знаємо ми з вами,
Що предка нашого 4 Адама
Господь з ребра свого створив,
До раю двері всі відкрив,
Але Адам в нім не зумів
Робити те, що Бог велів,
Віддав спокусі перевагу
Й від Бога відвернув увагу.
Отак один-єдиний вибір
До пекла й раю робить вимір.
Цікаві міфи нам античні:
Боги й герої симпатичні
З дитинства нам усім знайомі,
Їх добре знають в кожнім домі:
Зірки, планети, і квітки,
Картини, статуї, книжки —
Хто в їхніх назвах не впізна
Богів античних імена?
І знов читають залюбки
Усі: й дорослі, й малюки, —
Як щастя прагнув для людей
Титан могутній 5 Прометей ,
Як людям зменшив він страждання,
І шлях відкрив їм до пізнання
Тираноборець нескорений —
Це приклад для людей священний
Найблагородніших ідей
Й самопожертви для людей.
То ж не згасімо той вогонь
Байдужим холодом долонь!
Та звивисті людські дороги,
І запорука перемоги —
Долати безліч перешкод,
Аби радів тому народ.
І подвиги усі 6 Геракла
(Аби лиш воля не зачахла
В душі людини назовсім) —
То приклад кращий нам усім!
А ще читаєм залюбки
Кумедні і смішні 7 байки —
Цікаві всі оті історії
Створив у формі 8 алегорії
Давним-давно мудрець
9 Езоп
Зашифрував мораль у ній він, щоб
У розповідках розважати,
Але водночас і повчати.
Він вчинки всі нещирі, ниці
Нам викрив в образі 10 Лисиці
І в легковажної 11 Цикади
Впізнаємо людські ми вади,
А Хліборобовії діти
Навчать, як в злагоді нам жити.
А потім в байці знову й знову
Звучить для нас Езопа мова,
І в алегорії тій самій
Напише Федр, а потім Бабрій.
(Причому вперше 12 Федр напише
Свої байки у формі вірша.)
І вже немов окрема сцена
Байка встає у 13 Лафонтена .
У ній і Леви, і Вовки
Себе картають залюбки.
Та їх провина лиш зросла
Для кари бідного 14 Осла ,
І розсудити все тверезо
Нам до антитеза ,
Якою автор скористався,
Бо в байці тій він намагався,
Аби виразніші були
Оті прості й слабкі Осли,
Й могутні Леви, й всі чумні.
(Та хворі всі вони чи ні?)
Привабливо Езопа мова
Звучить у дідуся 16 Крилова .
У тих байках сумне життя
В нас викликає співчуття,
І хочеться, щоб грубий 17 Вовк
На всі віки зовсім замовк,
І бідолашного Ягняти
Не смів щоб більше він чіпати!
І щоби байка так впливала,
Що на землі б гріхів не стало,
Й полікували б наші вади
Всі мудрі байкарів поради!
Ще насолоду від читання
І 18 Чехова оповідання
Дарують кожному із нас,
Бо розповів він без прикрас,
Чому міняв в розмові тон
Городовик- 19 Хамелеон ,
І як принизився 20 Тонкий,
Дізнавшися, що чин — Товстий.
І гумор весь той делікатний
Для слуху нашого принадний,
З усім ми згодні, та хіба
Так легко вичавить раба,
Який живе в душі людській
Й несе свою печать на ній,
Доки прийде різдвяне чудо
І все на краще змінить всюди…
У все це 21 Діккенс вірив свято
І написав про це багато,
Натомість ми читати в змозі
Його « 22 Різдвяну пісню в прозі»,
І зовсім нам всім не байдуже,
Що станеться з героєм 23 Скруджем .
Ми раді, що 24 Ебенезер
Душею ще не зовсім вмер.
Ось так на нас усіх впливає
І душу, й розум розвиває
Художній твір і його автор.
То ж варто нам читати? Варто!
Понятие «древнерусская литература» столь привычно, что уже почти никто не замечает его неточности. Примерно до середины XV столетия древнерусскую литературу правильнее было бы назвать древневосточнославянской.В первые века после крещения Руси и распространения в восточнославянских землях письменности литература восточных славян была единой: одни и те же произведения читали и переписывали книжники в Киеве и во Владимире, в Полоцке и в Новгороде, в Чернигове и в Ростове. Позднее на этой территории складываются три разные восточнославянские народности: русские, украинцы и белорусы. Прежде единый древнерусский язык распадается: зарождаются русские, украинские и белорусские языки. Основной круг произведений - религиозно-назидательные сочинения, жития святых, богослужебные песнопения - был общим для древнерусской литературы и для литератур других православных славянских стран - Болгарии и Сербии. Ведь у восточных славян и у южных, сербов и болгар, были едиными и вера, и язык церковной письменности, церковно-славянский. В южнославянских землях переписывались и читались древнерусские произведения, а на Руси – произведения болгарской и сербской книжности. И южные, и восточные славяне считали образцом для собственных сочинений византийскую церковную литературу. Византия для них являлась и хранительницей православной веры, и великой империей. Православные славянские государства стремились добиться равноправия в политических отношениях с Византийской империей, а для православного славянства было очень ценно культурное общение с Византией. На Руси многие византийские религиозные произведения распространялись в южнославянских переводах.
