Відповідь:
Запальну тираду Хельмера перебила служниця, яка принесла листа від Крогстада, у якому той пише, що розкаюється у своїх учинках і знищить доказ злочину Нори. Хельмер, прочитавши листа, почав знову говорити про свою любов, про те, що прощає Нору, адже вона вчинила злочин з великої любові до нього. Завтра все забудеться, пташка знову буде весело співати. Але тепер вона буде і дружиною, і дитиною, а він стане її волею, її совістю.
Нора повільно скинула маскарадний костюм чоловіка, у який було вбралася, і спокійно заговорила до Торвальда. Вона нагадала, що протягом восьми років подружжя "ні разу не обмінялося серйозними думками про серйозні речі". Спочатку батько, а потім чоловік гралися нею, немов лялькою. Вона жила біля рідних людей, немов старець, якого годують і одягають, а його справа — розважати, забавляти. Увесь великий дім був тільки ляльковий дім, а Нора була тут донькою, лялькою. А діти вже стали її ляльками. Їй подобалося, що чоловік грається, бавиться з нею, а дітям подобається, що мама грається і бавиться з ними. Виявилося, що справжнє виховання дітей не під силу Норі, і вона вирішила покинути сім'ю і поїхати в місто, де народилася.
Хельмер нагадав Норі про її обов'язок матері і дружини, але вона тихо відповіла, що має ще обов'язок перед собою. Вона має стати людиною, має перевірити, чи правду казав пастор про Бога, чи правильні ті закони, за якими "жінка не має права помилувати свого вмираючого старого батька, немає права врятувати життя чоловікові". Вона хоче придивитися до суспільства, до життя. Поки що вона мало розуміє, але точно знає, що не любить Торвальда, бо він виявився не тим, за кого вона його вважала. Нора чекала дива: чоловік мав заступитися за неї і взяти всю вину на себе. А він думав тільки про свою кар'єру, яка буде знищена, і про свою честь, яка буде заплямована. Проте, коли минув страх, Торвальд повівся так, ніби нічого й не сталося. Ось цієї миті між подружжям і пролягла безодня.
Торвальд зовсім розгубився. Він обіцяв змінитися, але Нора заявила, що це може статися лише тоді, коли в нього не буде ляльки. Вона віддала йому свою обручку, забрала його обручку і вийшла з дому з одним маленьким саквояжем.
Хельмер безсило падає на стілець, закриває обличчя руками. У домі стало порожньо без Нори. Але він з надією згадує слова дружини, що шлюб може врятувати нове чудо — їхнє перетворення.
Может ли обидеть шутка?
Действительно, может ли шутка обидеть?
Ведь шутка-это что-то смешное,веселое.
Предполагается, что шутка смешна не
только тому, кто ее сказал, но и всем
окружающим.
Шутка всегда безобидна. Но если кто-то
обижается на шутку, то он либо не понимает
шуток, либо это вовсе не шутка, а нечто
другое.
Например, я вижу свою подругу с какой-то
странной новой прической и весело шучу:
"Знаешь, а ты с этой новой прической так
похожа на дикобраза! Ха-ха!"
Я весело смеюсь своей шутке, друзья
тоже смеются и показывают пальцем
на новую прическу подруги. Всем так
весело! Кроме подруги, которая,закрыв
лицо руками, убегает прочь.
Почему она убежала? Ведь я просто
пошутила, и она действительно была
похожа на дикобраза с разноцветными
торчащими в разные стороны волосами.
И в какой парикмахерской ее так
причесали? Может, и модно, но смешно.
Так может шутка обидеть?
Вывод сделайте сами.
