Однажды произошел судьбоносный день в жизни жителей деревне Бережки. В один из весенних дней конь постучался в калитку к Филькиной бабке, Филька это мальчик по прозвищу ну тебя, услышав коня, Филька начал говорить с ним. Увидев что конь хочет есть Филька ударил коня по губам и выкинул свой обеденный кусок хлеба в снег проклиная коня себе под нос. Затем произошла ещё череда событий связанная с изменениями климата и прочими мистическими вещами.Я считаю, что автор пытался донести до нас идею о так называемом “эффекте бабочки” то есть каждое действие плохое оно или хорошее, будет иметь последствие равносильное действию. Что и видно из рассказа Паустовского. Филька только отбросив свою ненависть к окружающим доказал что он может работать в команде, вследствие чего заморозки в деревне прекратились. Однако он и являлся виновником этих заморозков, обидев коня, он совершил плохой поступок, что отразилось на климате в деревни. Также этим рассказом автор пытается до нас донести правильность отторжения плохих эмоций от нашей жизни и внедрения хороших и хорошего отношения ко всему, что есть в нашей жизни. Исходя из этого, автор предлагает нам стать более добрыми и отзывчивыми, и не быть похожими на прежнего Фильку.
Отметьте лучшим решением и поставьте сердечко
Объяснение:
Олександр Грін Справжнє ім’я — Олександр Степанович Гриневський. Народився у Слободському — повітовому містечку В'ятської губернії, у сім'ї службовця-поляка. Через деякий час родина переїхала у В'ятку. Отримавши початкову освіту вдома, Олександр продовжив навчання в реальному училщі.
Коли Гріну було 14 років, від туберкульозу померла його мама, а батько через чотири місяці одружився вдруге. Відносини з мачухою у Саші не складалися, тому він став жити окремо. 16-тирічним мрійливим юнаком Сашком Гриневським, ще не письменником, Олександр Грін приїхав до Одеси.
На Олександрові була сіра учнівська курточка й великий капелюх, який здавався йому схожим на мексиканське сомбреро. Побачивши його в такому вигляді, капітани одразу розуміли, що він новачок, і відмовляли йому. Сашко цілодобово тинявся у порту, скрізь пропонуючи свої послуги: спочатку матросом за зарплатню, потім — без платні або за саме харчування. Капітаном він так і не став, і далекі країнах залишилися лише в його мріях.
Крим — чарівна країна, де романтик О. Грін знайшов утілення своїх мрій. Пишна природа Криму, синє море, яскраве сонце — усе це збуджувало натхнення.
Уперше Грін приїхав у Крим у 1923 році. За надрукований роман «Сяючий світ» письменник одержав гонорар, який з дружиною витратив на подорож. Побували в Севастополі, Ялті, Алупці, Гурзуфі. Чотири роки потому знову приїхали в Крим. Шість років митець разом із дружиною прожив у Феодосії.
За цей час з'явилися романи «Золотий ланцюг», «Та, що біжить хвилями», «Дорога в нікуди» та інші. Напевне, не менше половини доробку Гріна створено у феодосійський період його життя
Однак останні дні письменника пройшли не у Феодосії, а в Старому Криму. Тут йому було затишно, разом із ним були книги, море і сонце.
