Книга - характер інформації

Ява(насправді його звали Іваном) і Павлуша друзі-нерозлийвода. За темпераментом характеру вони не дуже подібні, проте Іван більш вигадливий і веде за собою друга. Його фантазії немає кінця, а бурхлива уява змушує придумувати такі " викаблуки",що потім дорослі не знають, що робити:плакати чи сміятися. Та і бешкетували хлопці не тому, щоби зробити зло, а щоби бути відомими, і щоби слава про них гриміла навколишніми селами. Побачивши у Києві метро, хлопчики вже самі його риють під свинарником, а корову Контрибуцію змусили взяти участь у справжньому родео.
Проте ми бачимо, що хлопчики, незважаючи на непосидючість і бешкетливість, надзвичайно добрі і співчутливі. Коли вони почули, що із криниці доноситься щеняче скигління, навіть не задумуючись, рішили врятувати тваринку.
Якщо Ява завжди знаходиться у пошуку, що б ще таке придумати.., то Палуша, навпаки, дуже врівноважений, спокійний і серйозний,а проте завжди підтримує другові витівки.
Мабуть, автор, зображаючи Івана, нагородив його багатьма своїми власними рисами характеру, навіть волосся йому придумав руде, яке мав у дитинстві сам.

Происхождение Катерины Петровны, вероятно, дворянское, ведь автор упоминает о том, что она была воспитана в семье, имеющей отношение к искусству. Катерина Петровна получила хорошее образование, она была знакома со многими людьми из мира искусства, даже упоминается, что будучи в Париже, видела похороны Виктора Гюго. Но эта информация, разговоры об искусстве никому в богом забытой деревне не будут интересны, как и старинные вещи из гардероба женщины, - страусовые перья, сморщенные перчатки, одежда в бисере.